Доброго ранку, мої поки що теплі, незакляклі й біологічно активні читачі 🤗Ви вже не раз чули від мене ці слова. І знаєте що? Я не втомлюся їх повторювати. Бо людина, яка щодня бачить фінал чужих історій, просто не має права мовчати про цінність нового ранку.З вами знову я, судмедексперт-криміналіст, людина, яка щоранку має дуже простий критерій успішного дня: прокинувся — уже молодець.Якщо ви зараз читаєте цей текст, то вітаю: серце ще працює без дефібрилятора, нейрони не оголосили страйк, легені справно виконують свою роботу, а печінка вкотре героїчно приховує ваші гастрономічні пригоди.Коротше кажучи, клінічно ви мені поки що не цікаві. І це чудова новина.Єдине прохання, постарайтеся, щоб так було ще дуже-дуже довго.Я щодня зустрічаю людей, які були впевнені, що в них ще багато часу. На жаль, життя не роздає попереджень і не надсилає повідомлення: "Увага! Термін дії вашого земного абонемента добігає кінця".Тому сьогодні не просто існуйте.Подзвоніть. Обійміть. Посміхніться. Поснідайте без телефону в руках. Ну, або з телефоном, але якщо вже гортати стрічку, то нехай це буде моя сторінка😁. Випийте каву не поспішаючи. Якщо поруч нікого немає — посміхніться собі. Бо ви теж людина, яка заслуговує на добре ставлення.І ще одна маленька порада від людини, яка працює там, де сперечатися вже пізно.Не відкладайте життя на потім. Бо це потім іноді дуже підступно перетворюється на вже ніколи.А програму нашого особистого знайомства в морзі я пропоную перенести років так на сто. Не ламайте мені графік роботи 😄Бережіть себе. Мені й без вас роботи вистачає.)Обійняв. Припідняв. Хруснув. Поставив. 🤝P.S.: сонце сьогодні знову нагадує, поки воно сходить — у нас ще є шанс прожити цей день так, щоб потім не шкодувати.