🕯 Скорботна звістка для Вирівської громади… У чорну годину для рідної землі впала важка тінь: Пилипака Петро Олександрович, воїн із села Вири, 26 січня 2026 року поліг смертю хоробрих, ставши щитом для України. Коли загуркотіли сурми війни, Петро без вагань узяв до рук зброю. Як воїн давніх часів, він став у стрій — з твердим серцем, чистою совістю і вірою в перемогу. Він не ховався за спинами інших, а йшов попереду — там, де найважче, де вирішується доля рідної землі. Вірний присязі й побратимам, Петро до останнього подиху стояв за Україну. Смертельні рани він отримав під час виконання бойового завдання поблизу Костянтинівки на Донеччині — на рубежі, де воїни тримають небо над нами. У жалобі схилили голови дружина й донька, батьки та брати, вся громада і вся держава, бо з такими воїнами йде ціла епоха. Хай прийме його предківська земля, хай згадають його у піснях, а ім’я Петра Пилипака назавжди залишиться серед тих, хто ліг за волю України. 🕯 Вічна пам’ять і слава Воїну. Герої не вмирають. . . .