Інколи майбутнє занадто туманне. Особливо у Німеччині, проте не боротися за нього - це простий та легкий шлях, який не для кожного. Час від часу я озираюся назад, не для того, аби поринути у минуле, а для того, аби згадати той шлях, який було пройдено.Впевнена, що кожен з нас час від часу впадає у розпач і не бачить шляху вперед. Зазвичай це відбувається саме перед штурмом найвищих височин. Саме тому хочу підтримати усіх, хто має сумніви, не відчуває сили та занепав духом. Я й сама буваю саме такою.Проте замість того, аби впасти у той сум і затриматися у ньому, я починаю діяти і стаю ще більш активною (щоправда, куди ще :)))У моєму випадку я весь час йшла до бажаних змін у кар'єрі, аж раптом виявилося, що усе марно, адже не всі люди дотримуються своїх слів, а ще частіше слова розходяться із зробленим. Проте, те, що не залежить від нас, контролювати ми не можемо, а отже це мінімізує наш вплив на події.Що цікаво, оточення було впевнено, що якщо сказали, значить так і буде, а вийшло як вийшло. Тому що не важливо, яка країна, важливо, що люди всюди однакові.Звісно, усе зроблене до сьогодні не було марним і будь-якому випадку було важливим досвідом. Проте покласти усе життя на боротьбу із системою, це не мій шлях, хоч я ще той Прометей🔥Кожен, хто відірваний від дому та родини, кожний, хто проходить шлях опанування нових професій, мов, підтвердження іноземної освіти - ви мої герої, адже я одна з вас і розумію вас, як ніхто інший.Але я ще трохи поборюся...Усім гарних вихідних ⭐️