Сьогодні, 13 вересня, в День пам'яті українців – жертв примусового виселення 1944–1951 років із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини згадаймо, що сусіди-поляки робили з нашими предками. Уся польська нинішня антиукраїнська істерика, усі ці односторонні звинувачення мають лише одну підлу мету – нав'язати нам штучне почуття провини. Вони волають на весь світ, аби ми самі забули про їхні криваві злочини проти нас, українців. Вони хочуть, щоб ми вічно каялися, поки вони ховають кров українців на своїх руках.16 серпня 1945 року споконвічні українські етнічні землі – Лемківщину, Надсяння, Холмщину, Підляшшя, Любачівщину та Західну Бойківщину – очільник московських большевиків сталін просто «подарував» тодішній комуністичній Польщі. Що сталінський, що комуністичний польський окупаційні режими були однаково ворожими до українства. Але в 1991 році, після постання незалежних держав, що були під окупацією московської совєцької імперії, ці наші етнічні землі так і залишилися під Польщею. Землі, а не українці, які споконвічно населяли ці терени. З 1944 по 1951 роки польський комуністичний режим влаштував там справжнє пекло. Понад 700 тисяч українців примусово вигнали з рідних домівок. Це вщент спалені українські села – Сагринь, Павлокома, Верховина, Терка, Гораєць. Це тисячі закатованих мирних українців. Це сотні тисяч загнаних у товарняки людей, яких вирвали з корінням і розпорошили по чужих краях. Це польський концтабір для українців в Явожні. І сьогодні варшавські політикани регулярно штрикають нам у очі так званою "волинською різаниною" – а по суті частиною нашої національно-визвольної війни, якій передувала окупація українських земель, пацифікація і полонізація українців у 20-30-х роках, вбивства і репресії українських патріотів. Польські шовіністи намагаються шантажувати Україну, вчити нас життю, виставляти себе єдиними моральними авторитетами і невинними жертвами тих подій та водночас паплюжать наших Героїв і руйнують могили наших предків. Світ жорстокий, в ньому поважають і рахуються тільки з сильними, які зберігають історичну пам’ять. Бо Нація – це «і мертві, і живі, і ненарожденні, в Україні і не в Україні». Лише, коли пам’ятаємо про попередні покоління українців і воюємо за наших дітей, тоді буде майбутнє у нашої Нації. Україна понад усе!🇺🇦 москва впаде!

💥