Щось я не мав ні часу, ні сил сідати за відгук на "Шлях королів" Брендона Сандерсона (та і мозок вважав, що перша рефлексія після прочитання зійде за відгук, але ніт), але все ж фоточки зробив, то і писати треба.Значить передісторія - як трушний любитель книжок, я дуже люблю великі книжки. І до Сандерсона приглядався давненько, бо все ж відсотків 20 від всього прочитаного у мене це фентезі. А тут так вийшло, що мені подарували 4 частини його "Хронік Буресвітла" (Таня, дякую!)! Пам'ятаю, як отримав посилку ще на офіцерських курсах командирів взводів влітку, і як офігів від того, які книжки гарні і великі 😍Так от, після того перша книжка серії їздить зі мною по всім напрямках, селах, і хатах, де наш підрозділ виконує задачі. На початку було важко читати, бо звикав до зони бойових дій і був період, коли читав лише військових (розповідав про це тут), а все решта здавалась мішурою, але чим довше служиш, тим більше хочеться відволікатись, аби не втратити зв'язок з цивільним життям. Тоді я й почав читати "Шлях королів" активніше.Про сюжет: події розгортаються у світі Рошар, жорсткому й незвичному континенті, де потужні бурі формують саме життя і цивілізацію. Історія паралельно слідкує за воїном-рабом Каладіном, князем і дядьком короля Далінаром, вченою Шаллан, вбивцею Сетом, і ще з десятком другорядних персонажів. Долі героїв поступово переплітаються, під кінець книжки починаються двіжухи, але на той момент я вже втрачав інтерес. Оця фішка з "розставленням фігур" на тисячу сторінок, коли нічого майже не відбувається, але вводяться все нові і нові персонажі - це не моє, особливо якщо я бачу, що це не виправдано. Але багатьом подобається.Відгуки, які мені траплялись, всі виключно позитивні. Оцінки на Goodreads - шалено високі. Акцентували про круту побудову сюжету, магію, правила всесвіту, персонажів, і тд. І читав я з великим авансом, хоча сам текст не змусив мене повірити в нього, як та ж "Гра престолів" чи моя улюблена сага про Відьмака. Я поговорив з авторитетним джерелом про це - з ШІ - і він сказав, що ну ти читай, а далі буда разйоб, "лавина Сандерсона" чи якось так. Я і читав, і по суті якби не мав завищених очікувань, то і сприймалося б простіше. Адже це хороше фентезі, з детальним світом, чорно-білими персонажами, без сірої моралі, все плюс мінус нормально. Але мені протягом тексту хотілось більшого, вау ефекту, якогось умовно "червоного весілля", встряски, бо блін - все просто йшло так, як ти і очікував. Так, десь небезпека, али ти розумієш, що персонаж виживе, і він виживає. Багато дій передбачувані, за рідким виключенням. Найгірше тут це діалоги та роздуми пресонажів - прості, пафосні, з пережовуванням на кшталт, коли відбувається щось значне, то хтось каже "Щось змінилось, відбулось щось велике". Ну якось дуже примітивно, камон 🤷‍♂️Так й таке. Дам книжку побратиму, сподіваюсь йому сподобається більше. Можливо згодом заради інтересу почну читати продовження, але точно не найближчим часом. А от серіал чекаю дуже, він якраз може бути афігєнним )