В усій цій війні я офіційно дійшла до точки «не питайте мене як я»У мене не лишилось оптимізмуМене нудить від оцього «ну треба вірити в краще»Оці всі прекрасні наміри та афірмації не допомагають мені у глобальному пиздеці, тому, будь ласка, це вже без менеКому треба вірити — хай вірить.Я радію, якщо вас зараз тримає віра, молитва, надія. Якщо вам це допомагає — тримайтесь за це.Лиш мене не трогайте, будь ласка. Я тримаюсь на чорному гуморі і на втомі.Я вчергове їду від нареченого, з яким ми були поруч якихось два з половиною дні. І це «бути поруч» включає ремонт машини чи вирішення ще якихось питань — це ж військові. І мене це розриває — врешті зустріла в житті чоловіка, з яким щиро хочу бути поруч, і не можу, бо йобанаблядьрусняМені перед очима тримається картинка з навігатора: «Поверніть наліво на вулицю Дмитра Коцюбайла» Я дивилась на той поворот, і на нареченого за кермом і мене всередині розривало і криво склеювало. Ці два дні за два місяці і живий він — це ж так багато у цьому світі.І так безмежно мало водночас у моєму особистому.Я вчергове їду жити далі сама своє життя, замість того, щоб жити з ним. І я добре справляюсь зі своїм життям, я збудувала собі внутрішній будиночок з каменю і воскових свічок, але він тільки для мене.Не питайте мене, будь ласка, як я.Не питайте як мене підтримати.Хіба ви не образитесь на жорстку відповідь — мене підтримують гроші на збори і моя робота. І це зараз моя правда.