Випадково відкопав у архівах Spotify свій плейлист за 2022 рік👀 Скільки ж усього хочеться про це сказати... Це був рік, коли я вперше перестав слухати музику альбомами й майже повністю відмовився від західних релізів. У якусь мить великі формати втратили актуальність, а закордонна музика просто не резонувала із тим, що я відчував тоді🥲

Дивлюся на цей список пісень: іронічно, що більшість треків вийшли в період із квітня по вересень 22-го. То був час, коли я за кожної нагоди вмикав музику навіть маючи якусь фізичну роботу. Просто мені така терапія дуже допомагала тоді. Деяких виконавців я зараз майже не вмикаю, а дехто розчарував своєю позицією настільки, що вилетів із моєї бібліотеки назавжди. Ще одна іронія — моя тодішня любов до постпанку🌚: половина плейлиста саме в цьому жанрі 😁. Було, звісно, також багато інді-року, а от метал тоді зовсім «не йшов» у душу. Мені складно було слухати щось надміру важке постійно. Хоч я продовжував писати рецензії на важку музику, після публікації текстів практично її не слухав — до металу я повноцінно повернувся лише у 23-му. Кожен трек тут — це спогад. І якими б ці треки не були. Під пісні Ігоря Кайдаша, Марного, Sad Novelist, Дітей Інженерів та хейтспіча я повертався додому після волонтерської роботи. Гурт Omana тоді здавався прикольним через дещо змінений саунд і тематику, хоча я й досі дивуюся, що Spotify вивів на перше місце «Супергероя»🙈. Мені здавалося, що «Вирій моїх подій», «Лелеки», «Я борюся до кінця», «Рудимент» та «Касету» я крутив набагато частіше. Те, що в топі опинилася пісня «Метро» від Квіткіс, що тоді, що тепер завжди сюрпризом, хоча цей «дешевий» індустріальний грув мене завжди вайбив — я під нього навіть засинав кілька разів😅 Окрему ностальгію викликають старі добрі Діти Інженерів, Джозерс. The Unsleeping, One Planet Orchestra т а купа патріотичних треків того часу. Згадав про Покруч, Postman, Робаний Йот, Yurcash, sportcafe, Загреб та, прости Господи, Surface Tension 🤪. А ще там була пісня, яка тоді дуже сильно тримала мою менталку — «Вгору йдеш» від Чумацького Шляху.

Цей плейлист давно випав з мого поля зору, що я геть про нього забув. Можливо, це далеко не найкраща музика у світі, яку б ви радо покритикували — суміш постпанку, інді, альти та нью-вейву, — але вона була важливою. Це треки, які підтримували емоційно, коли альбоми здалися зайвими. 99.9% списку — українська музика. Парадоксально, але якщо уважно роздивитися плейлист, то вся ця музика чітко про 22-й рік. Музика, що була актуальна суто для того часу, бо наприклад будь-який трек Сьорфес Теншн звучить тепер дуже кріпово😂Західна музика повернулася в мої навушники лише в середині жовтня, та і слухав я її не так багато. Тоді я почав фанатично збирати альбоми з постхардкору, металкору та прогресив-року з каналу Тимчика. Так уже співпало, що я люблю всякий постхардкор/прогресив найбільше про який часто пише Тимчик. З тематичних каналів, від «Що так важко?» до Миколи Маги, я збирав дез- та блек-релізи. Ну я схильний вірити рекомендаціям інших😉 А через тексти мого другаСергія Лук’янова та канал іншого друга — теж Сергія — агов, чуваки, ви мене підсадили на оті ваші металкори заново, бо я зачитувався вашими текстами 😁 а все інше, то вже меморіс. Якось так. Розумію, що це не входить у формат каналу і такі публікації б тут не мали з'являтися, але захотілося поділитися з вами отакими от думками. Тож, вибачайте, інших каналів не маю, де б писав про своє. Це для мене показовий плейлист того як змінився я за цей час, змінилися мої смаки і змінилася українська музика.✨

Ось тут посилання, якщо основне відкриє неправильно, бо я перевіряв з другом, то воно якесь дивне: https://open.spotify.com/playlist/3encKoqEo5OcbeB295psmA