Canal Nonbinary shelter 🏳️⚧️ - @the99eth - №2015
“Трансрасовість” і трансгендерність - чи можна проводити аналогію?Кожній публічній транс людині хоч раз прилітало питання типу “а от трансрасових людей вважають божевільними, а вас тоді чому виключати з психіатричного розділу Міжнародної класифікації хвороб?” Я от раніше не знав, як на нього відповісти, окрім як попросити опонент/ку описати тяглість і стабільність такого явища як “трансрасовість” протягом як мінімум пари століть. Зазвичай вони на цьому зливалися. Але нещодавно знайшов добірку думок на цю тему від філософинь і гендерних дослідниць, які вже стали класикою. Не можу не поділитися з вами, для важливих перемовин. Філософиня Крессіда Гейєс звертає увагу на те, як у дискусіях про трансгендерних людей часто використовують аналогії між расою та гендером. Наприклад, Дженіс Реймонд (авторка “Транссексуальної імперії”, першого терф маніфесту) ставила риторичне запитання: “Чи страждає чорна людина, що хоче бути білою, на хворобу під назвою “трансрасовість”?” Сенс цього запитання прозорий: якщо “трансрасовість” звучить абсурдно і політично неприйнятно, то й трансгендерність нібито треба ставити під сумнів.Крістін Оверол, навпаки, стверджує: якщо ми визнаємо валідність трансгендерності, то слід визнавати і можливість “расового переходу”.Гейєс наголошує, що аргументи Реймонд не витримують критики. Наприклад, вона називає хибним твердження, що чорні “не прагнуть” до змін, бо розуміють: проблема не в їхній шкірі, а в суспільстві. Адже в реальності існують косметичні процедури, що змінюють етнічні риси: від випрямлення волосся до пластики носа чи повік. Попри це, Реймонд використовує аналогію між гендером та расою, аби представити трансгендерних людей як спраглих до уваги чи навіть таких, що привласнюють чужу ідентичність.Гейєс критикує й позицію Оверол: навіть її більш тонкий аналіз, на жаль, відриває і расу, і стать від історичних умов, наче історія не має значення для етики. А це небезпечно. Адже досвід раси та досвід гендеру мають дуже різні історії.Гендер традиційно сприймався як фундаментальний, “онтологічний” факт у бінарній схемі — і саме це створило умови для появи переходів та медикалізованого дискурсу “зміни статі”, який постійно закріплює цю бінарність. Раса ж мала іншу динаміку. Хоча її теж вважали “природною категорією”, паралельно існував і дискурс, який розумів расу як поверхневу рису, без якої всі люди однакові. Через це “трансрасовість” так і не стала явищем, подібним до трансгендерного переходу. Крім того, різноманіття етносів і кольорів шкіри дозволяє створити більше різноманіття досвідів, ніж обмежене “чоловік”-”жінка”. Важливим є й фактор спадковості, передачі етнічної культури. Саме спадковість відігравала ключову роль у визначенні раси, тоді як для статі і гендеру це неможливо. Ті, хто бажають відійти від своїх расових особливостей за допомогою косметичних процедур, найчастіше намагаються досягти схожості з іншою расою для спрощення життя і уникнення дискримінації. Тоді як трансгендерний перехід завжди додає ще один фактор, за яким людину можна дискримінувати або піддати насильству на ґрунті ненависті. Ні транс жінки, ні транс чоловіки, ні тим більше небінарні люди не отримують додаткових привілеїв після переходу, навіть якщо “пасують”, тобто виглядають “правильно” для свого гендеру. Ми завжди під ризиком викриття і трансфобії, що послідує за ним. Ну і так, завжди є той самий аргумент згори: трансгендерні люди існували стільки ж, скільки існує людство. “Трансрасові”... декілька сумнівних кейсів у ХХ і ХХI столітті. Та й по всьому. У науковій публікації, з якої я це витяг, ще багато цікавого про радикальний фемінізм, трансгендерність та інші контроверсійні питання. Обережно, матеріал старий, і там багато неприйнятних на сьогодні слів. А ще нагадаю вам пост про "трансінвалідність", яку теж люблять приплітати в дискусії. І її теж не існує. #НБС_трансосвіта #НБС_фемінізм
1020
25-08-18 19:48