Nonbinary shelter 🏳️‍⚧️ | НБС_abuse #НБС_книжкиМої улюблені художні книжки про аб’юзивні стосунк...

#НБС_abuse #НБС_книжкиМої улюблені художні книжки про аб’юзивні стосунки.Давно планував цей пост, і от нарешті він стався! Сто відсотків я щось забув, тому, можливо, згодом буде друга частина. Але поки що - історії, які допомагали мені рефлексувати власний досвід, плакати над втраченим і стати трошки краще. Всі вони досить жахливі (бо як ще!) але деякі навіть із позитивним фіналом. І, на жаль, всі про гетеросексуальне, бо я поки що не знайшов квірного твору про токсичну любов, з яким би міг рілейтитися. Емма Доног’ю “Кімната” Коли я втік від Локі, знайшов цю книжку в Києві у бібліотеці і приходив щодня читати (взяти додому не було грошів). Раніше подивився фільм (його теж дуже раджу), але в оригінальному романі більше подробиць самопочуття жертви довготривалого аб’юзу, коли вона опиняється на свободі. Багато про те, що травма не проходить просто так, постраждалі можуть робити боляче іншим і бути неприємними людьми - саме через те, що пережили. А ще вам зайде, якщо ви (як я) любите тру крайм про Наташу Кампуш, Елізабет Фрітцль і Елізабет Смарт. Краще читати в оригіналі, бо український переклад не дуже. Ґіліян Флінн “Загублена”Я настільки сильно люблю цю книгу, що колись ставив уривок з неї на театральній школі як маленький спектакль. Екранізацію “Загубленої” радити вам не буду, бо там очевидний погляд режисера-чоловіка, що сильно змінює і атмосферу, і суть історії. Твори Флінн - рідкісний випадок, у якому аб’юзерками виступають жінки (в тому числі матері), бо загалом у поп-культурі говорять здебільшого про насильство від чоловіків у гетеро парах. Про головну героїню цієї книжки писав окремий пост, вона якраз із тієї когорти токсиків, яка мені знайома найбільше. Тора Хьорлейфсдоттір “Маґма”Це маленький, але дуже влучний роман про те, як людина повільно втрачає себе в аб’юзі, не помічаючи цього. Авторка ідеально прописала повільну зміну ставлення аб’юзера до партнерки, яка через психологічне насильство не вхоплює момент переходу до фізичного і сексуалізованого. Книжка написана у форматі щоденника героїні, в якому кожен день трошки гірший за попередній. Але коли людину варять на маленькому вогні, вмирання відчувається як норма. Кейт Елізабет Расселл “Моя темна Ванесса”Це, напевно, одна з найогидніших книжок, що я читав. Не через якість тексту (тут все супер), а через сюжет. Тут про те, як травма продовжує знищувати уже після розриву з аб’юзером, про виправдання агресора жертвою (яке ще називають “Стокгольмським синдромом”, але такого синдрому насправді не існує). Про те, чому вони не йдуть. А огидна вона тому, що під час вчинення насильства героїні 15 років, а ґвалтівник - її шкільний вчитель. Так що beware, якщо вас тригерять такі штуки. Розповідайте, чи читали, і чи знаєте ще щось цікаве на тему.