Друзі сьогодні починаю публікувати для вас нову новелу - Путівка. Андрій був на війні вже другий рік. Його визнали придатним попри діабет і всі негаразди, які супроводжували його з тим. Вдома він залишив тендітну дружину Юлію з двома донечками: пʼятирічною Таїсією та восьмирічною Міланою. Жили, як багато хто зараз: від дзвінка до повідомлення. Від короткої зустрічі до нестерпного довгої розлуки, яка часом тривала більше ніж пів року. Андрій завжди піклувався про своїх дівчат. До повномасштабки він планував на роботі відпустку два рази на рік. Возив їх в Одесу та Буковель, Залізний Порт та Східницю. Тепер же його кохана Юля дуже гостро відчувала відсутність чоловіка вдома, найперше що докучало — це важкі сумки з продуктами, далі провислі двері на кухні в шафі, забиті зливи раковин. Їй було незвично вести господарство самій, та йому вона не скаржилася. Над їхнім невеличким цегляним будинком часто літали то ракети, то дрони, через це доводилося ховатися у вогкому підвалі. Згодом у меншенької Таї почався хронічний нежить. Всю зиму Юля шукала нормального лора, який прискіпливо обстежить дитину. Нарешті один з лікарів сказав, що це аденоїди й треба постійно капати колоїдне срібло, щоб спробувати обійтися без операції.Жінка панікувала, ніколи з першою дитиною такого не було. Андрій заспокоював:— Нічого страшного, то їй просто моря не вистачає. Влітку треба відвезти їх, хай подихають  солоним повітрям, позаливаєш її водою. Мені так мама в дитинстві робила.Далі буде...