Я_тут_пишу | Моє наступне завдання з письменницької практики. Тема — заборонені сто...

Моє наступне завдання з письменницької практики. Тема — заборонені стосунки.Текст 18+. Про заборонене бажання і вибір дорослої жінки. І ви теж можете зробити свій вибір — читати чи ні.Я сиджу на готельному ліжку й судомно ковтаю холодне, попередньо замовлене ним шампанське. Світло не вмикала — з двох вікон цієї величезної кімнати й так достатньо сяйва. Та й, якщо чесно, мені якось ніяково кохатися при повному освітленні. Я знаю всі свої розтяжки на бедрах.На мені недолугий чорний, прохолодний халат зі справжнього шовку — його подарунок. Я то розпахую його на грудях, то навпаки поспіхом закриваю декольте. Мені треба заспокоїтися швидше, бо від хвилювання я пітнію. А що, як він торкатиметься мене губами у всіх моїх місцях?Я переривчасто вдихаю й відпрацьовую для нього сексуальну, радісну посмішку.Цього разу я залишила всіх своїх критикинь за дверима. В голові — на диво — жодного: ти ж мама доньки, ти зрадиш чоловікові, ти безсоромна, ти шльондра. Я знаю, вони наздоженуть мене дорогою назад — до тієї ж таки сім’ї. Але зараз… зараз я роблю ще ковток шампанського й відчуваю, як палають мої щоки.У коридорі нарешті чути кроки. Я впевнена — це він.Двері відчиняються, і він заходить так буденно, наче це вже не вперше між нами. Ніби не було сороміцьких поцілунків у коморі на роботі. Ніби я — лише його, а він — лише мій. По-справжньому.Я посміхаюся, коли ловлю його погляд на собі. Лише він може так дивитися на мене. Лише з ним я відчуваю свою вроду. Він нахиляється й шепоче:— Привіт, манюня.Я пирхаю зі сміху — яка я манюня у свої сорок. Моя усмішка губиться в його вустах. Мені терміново треба поставити келих, бо я хочу триматися за нього руками. Хочу швидше скинути його речі й притиснутися до оголеного, красивого тіла. Я знаю, яке воно — ми вже не перший тиждень обмінюємося нюдсами. Але торкнутися — це зовсім інше.Він звільняє мене від п’янкого поцілунку, забирає келих і стягує мій халат. Я, звісно ж, готувалася: на мені відверте боді, мереживо та сітка.Він затримується, повільно ковзає по мені, ніби з’їдає всю — мене й моє серце разом. Таке неможливо зіграти, еге ж? Цю первинну жагу, що палає в ньому. Сьогодні він точно хоче мене.Я стягую з нього речі, а пальці тремтять. Я справді знову ніби манюня — планую зайнятися коханням у таємниці, як уперше. Адреналін шугає венами, і я тремчу від бажання опинитися під ним, пізнати щось нове.Я не наважуюся щось сказати — та, здається, й не треба. Бо я вже лежу на спині й закидаю голову від його великих рук на моїх грудях. Я хочу підняти його вище, притягнути до своїх губ. Він сильніший — і якби я йому не довіряла, мене б це налякало.Але тепер я просто здаюся. Його володінню.Тут я можу бути просто жінкою. Справжньою — тією, що живе в мені. У неї немає зобов’язань. Є лише бажання бути егоїстично щасливою.