Я_тут_пишу | З Різдвом 🔔🎄 День 24. Сімейні посиденьки на святаНа це Різдво Ірчина с...

З Різдвом 🔔🎄 День 24. Сімейні посиденьки на святаНа це Різдво Ірчина сімʼя вирішила зібратися повністю. Точніше, щось таке стукнуло в голову її мамі — і тепер тато мусив звозити рідню з усіх околичних сіл. Бабу Настю — з Маринців, тітку Зіну — з Василькова.А оскільки ночувати їм усім було ніде в їхній маленькій хатці, батько мав ще й розвезти їх по домівках. А значить — не пити. Весь Святвечір — ні краплі в рот.Іра й сама до кінця не розуміла, як тато на таке погодився. Але її задача була різати вінегрет, а не лізти в дорослі справи. Сама ж вона запросила хлопця на сімейне застілля, бо, як висловилася бабуся Нюра, в домі якої вони й жили:— Скіко можна, тискатися по селу, а з рідними не знайомити.П’ята вечора. Сніг мляво падав за вікном, а в хаті кипіла робота. У найбільшу кімнату вже втаскали стіл, застелили святковою клейонкою. Тато вирушив у дорогу, а жінки носили страви. Точно дванадцять — але не зовсім пісних.Вареники. Холодець. Печена картопля з салом. Оселедець і буряк з часником. Вінегрет. Смажена риба. Квашена капуста. Новий крабовий салат. Обов’язково кутя. Консервовані помідори й огірки. Бутерброди з паштетом.Щойно остання тарілка торкнулася столу, як відчинилися двері. До хати зайшла баба Настя — на двох костурах — і тьотя Зіна з червоними губами та в яскравій помаранчевій сукні.— Ой… добрий вечір! Щедрий вечір! — прокричала з порога бабця.Баба Настя не чула вже багато років, тому говорила завжди так, ніби сварила когось.— Заходьте, свахо, заходьте, — виступила вперед баба Нюра. Розпашіла від плити, вона принципово заховала свій костур у спальні під ліжко.— Уже все на столі, стигне, — додала мама й кинула докірливий погляд на чоловіка.— Та я шо? — нервово розвів руками тато. — Поки мамку посадив у машину з тими її палками…Мами вже не було — вона махнула рукою й побігла за жінками, що вже обговорювали страви.Іра нервувала. Перша зустріч Андрія з її сім’єю — ой, не вдалий час. Тато злий, що не п’є. Мама зла, що тато злий і псує їй настрій. Дві бабусі за одним столом — то взагалі щось дуже й дуже небезпечне.Щойно всі сіли за стіл, Андрій постукав у вікно. Собаки здійняли несамовитий ґвалт, а Іра підскочила на стільці, наче її штрикнули голкою.— Я зустріну! — пискнула вона й кинулась до дверей.— Одягнися! — докинула мама вслід.— А куди це вона? — гаркнула баба Настя.— Хлопець її прийшов! — прокричав тато Женя матері просто у вухо.Бабця хвилину дивилася на сина.— Хто?!— Хлопець!— Доброго вечора всім, — обізвався з порога Андрій.— Ой, доброго-доброго, заходь, Андрійку, — защебетала мама Люда.Тато мовчки потиснув руку. Баба Настя прицмокнула. А баба Нюра вже накладала хлопцеві в тарілку все підряд.— Знайомтесь, це Андрій, — сказала Іра, дивлячись більше на тітку, ніж на бабу Настю. — Андрій, це мої рідні.Тітка Зіна оглядала парубка з цікавістю. У свої п’ятдесят три вона не мала ні чоловіка, ні дітей.Так-сяк сім’я дісталася до їжі. Всі взяли по три ложки куті — й завмерли над вибором страв.— А що ви, свахо, цього року постилися? — мовила баба Настя. — Я дивлюся, м’яса на столі зовсім немає.— Ой Боже, Люда, а гуска! Гуска ж у духовці! — театрально сплеснула руками баба Нюра.Мама Люда зірвалася й за мить внесла ідеально рум’яну гуску. Баба Нюра задоволено всміхнулася й жестом вказала свасі на м’ясо.Баба Настя зацмокала язиком і почала жувати вінегрет.— А що, пити сьогодні не будемо? — нудно протягнула тітка Зіна.— Отож! Отож, Зіна, і я про те! — вибухнув тато.Мама спопелила його поглядом.— А що це ти, Люда, чоловіка ущемляєш? — встряла тітка.— Нічого я не ущемляю!— А що, синок, тобі пити не дають? — встряла баба Настя, раптом упіймавши суть розмови.Тато мовчав.Мама гнівно розлила самогонку по чарках. Навіть Ірі з Андрієм.— Христос рождається, — процідила вона крізь зуби й випила до дна.