Я_тут_пишу | замальовка_вихідного_дня Леся з Денисом крокували через багатолюдний б...

Logotipo de la comunidad de telegram - Я_тут_пишу
2024-05-09

Я_тут_пишу

Número de suscriptores:
118
Fotos:
387 
Videos:
66 
Enlaces:
33 
Categorías:
Libros | Citas
Descripción:
Мене звати Тетяна. Я письменниця. Мій роман «Де світло не сягає» — історія про військових водолазів, сильну героїню, кохання на межі. Вже у продажу. А тут я ділюсь тим, що читаю, що пишу, і тим, що не вміщається в книги. Цитати, відгуки, закулісся.

Canal я_тут_пишу - @tetiana_kozelska - №411

#замальовка_вихідного_дня Леся з Денисом крокували через багатолюдний базарчик до моря. Серед натовпу — переважно батьки з дітьми, які хочуть усе й водночас нічого. Пара трималася за руки. Їм було легко й добре удвох. Гамір навколо не дратував — навпаки, додавав буденному життю кольорових вражень. Адже вони так довго чекали на цю маленьку відпустку, на можливість побути тільки вдвох.Стиглі персики, чурчхела, дині, кавуни та грони винограду — білого, рожевого, синього... ммм. За три дні Леся та Ден сформували свій улюблений перекус — недорогий і смачнющий. Вони брали грону білого, аж жовтуватого, винограду, а потім вистоювали чергу за лавашем, спеченим у тандирі. Для Лесі ця випічка стала справжнім дивом. Щоразу вона із захопленням спостерігала, як пекар нахиляється до печі й одним вправним рухом прилипає тісто до гарячої стінки тандиру. А вже за кілька хвилин дістає рум’яний, ще теплий лаваш.З таким набором вони йшли на пляж шукати собі вільне місце. Леся не витримувала й надкушувала хліб просто дорогою, спокушаючи Дениса приєднатися до цієї витівки.Вони залишаться коло моря до самого вечора — поки вітер не стане прохолодним і не змусить їх здригатися. Поки не буде з’їдений увесь виноград. Поки триватиме ця мить безумовного щастя.
107
25-05-17 06:41