#замальовка_вихідного_дня Леся з Денисом крокували через багатолюдний базарчик до моря. Серед натовпу — переважно батьки з дітьми, які хочуть усе й водночас нічого. Пара трималася за руки. Їм було легко й добре удвох. Гамір навколо не дратував — навпаки, додавав буденному життю кольорових вражень. Адже вони так довго чекали на цю маленьку відпустку, на можливість побути тільки вдвох.Стиглі персики, чурчхела, дині, кавуни та грони винограду — білого, рожевого, синього... ммм. За три дні Леся та Ден сформували свій улюблений перекус — недорогий і смачнющий. Вони брали грону білого, аж жовтуватого, винограду, а потім вистоювали чергу за лавашем, спеченим у тандирі. Для Лесі ця випічка стала справжнім дивом. Щоразу вона із захопленням спостерігала, як пекар нахиляється до печі й одним вправним рухом прилипає тісто до гарячої стінки тандиру. А вже за кілька хвилин дістає рум’яний, ще теплий лаваш.З таким набором вони йшли на пляж шукати собі вільне місце. Леся не витримувала й надкушувала хліб просто дорогою, спокушаючи Дениса приєднатися до цієї витівки.Вони залишаться коло моря до самого вечора — поки вітер не стане прохолодним і не змусить їх здригатися. Поки не буде з’їдений увесь виноград. Поки триватиме ця мить безумовного щастя.