ця трішки втомлена пані хоче спокійно дожити до кінця цього року, аби гарненько побайдикувати (наскільки це можливо з трьома дітьми) перші 5 днів наступного. і встигнути дочитати пʼятдесяту книжку свого річного читацького челенджу, звісно.коли починаю формувати підсумки особистого року в слова і речення в нотатках — одразу тим і закінчую. бо стільки всього неслося цьогоріч і стільки всього зроблено-підкорено-пережито-досягнено-набуто-реалізовано-обдумано-відрефлексовано, що не вкластися у лаконічний допис. а ще ж зараз модно йти протилежним шляхом, пишучи про те, що не вдалося за рік. а мені, чесно сказати, вдалося все і навіть трішки більше. трушний успішний успіх на особистому рівні, що тут скажеш.тож певно, підсумки підібʼю найліпшим чином — в інтимній розмові з найкоханішим серцем, трішки пізніше за опівніч новорічної ночі. обожнюю ці наші тихі довгі розмови про все, що сталося: про смішне й не дуже; про спільне й пережите кожним особисто; про досягнення наших пупсів; про мрії, яких хотілося б торкнутися у ще одному році життя.останнім часом так рідко щось публікую в особистих мережах, що цей пост претендує бути останнім в році 2025. і буде чудово — ще й супроводі чарівних фото від Абук і Насті Телікової. чому б і ні?обіймаю❤️