💛 не книжкові інсайти останніх місяців мого життя.поділюсь тут, бо спускатись на дно нестерпно. та всі ми від нього рано чи пізно відштовхуємось — вірю.—енергія не зʼявляється з нічого.постійний рух і дія насправді не крадуть сили, а додають їх.варто почати. з найменшого. і додати постійність. все. це вже пів справи.дисципліна допомагає розкласти по поличках не лише білизну в шафі, але й думки, емоції, стани.дисципліна — це ритм. іноді/часто збиваєшся, і це ок. та головне — наскільки швидко знову входиш в крок.це ок не бути топчик в чомусь одному.супер профі — недосяжний ідеал. забий!відкривай себе з різних сторін і будь достатньою одразу в кількох цікавих тобі сферах чи заняттях. «хіба хочеш — мусиш», казала матір головної героїні роману Кейт Аткінсон «За лаштунками в музеї» (люблю цей текст — такий він якийсь плотний і текстурний). і була права.бо у більшості випадків життя ти просто мусиш брати й робити. крапка.тут, до речі, завжди допомагають списки, плани задач на щодень і тд. — просто береш і робиш те, що запланувала/прописала. незалежно від настрою, обставин чи магнітних бурь.насолода приходить в процесі.а іноді й не приходить — теж ок.розбивай усе на короткі дистанції, мінімальні кроки, які по силах. тільки так і не інакше.і найголовніше — т р и м а й с е б е з а р у к у!ти — твоя опора. ти — твій дорослий. ти тримаєш себе за руку і промовляєш «не тікай. будь тут. і це теж мине. я з тобою».—є велика вірогідність, що це все суто мої особисті висновки, які працюють лише зі мною. тож потішуся, якщо щось із того відгукнеться комусь із вас 💛