ТРИПІЛЬСЬКІ ЖІНКИ Щоп’ятниці вшановують Богиню Мокошу.Походження культу Мокоші дуже давнє: як і більшість жіночих Богинь, вона була відома ще за Трипільської доби. Трипільську цивілізацію наших пращурів відносять до числа найдавніших на Землі – вона розвинулася 7500 років тому й існувала задовго до цивілізацій стародавнього Шумеру, Єгипту та Китаю. В ті далекі часи на землі панував Матріархат. Жінки по праву займали чільні місця в роду, адже їм дана найвища влада — влада дарувати життя, продовжувати рід.Жінок наділяли магічними властивостями за їх близькість до природи. Абсолютно правдива фраза, що всі жінки — відьми. Тільки от слово «відьма» походить від слова «відати», тобто знати. Трипільські жінки були таємничими, бо знали безліч трав, замовлянь, способів ворожити. Вони розбиралися в травах, віщували долю по зірках і вміли передбачати погоду. А ще тримали в своїх ніжних руках невідомий чоловікам світ духів, таїнства, магії. І чоловіки їх поважали — і боялися! — саме за невтомну працю, глибокі знання, народження і виховання дітей, через простоту й складність, силу й слабкість водночас. Із сивої давнини Трипілля так повелося, що жінка в Україні ніколи не була рабинею. Будучи дівчиною, сама вибирала собі пару (в купальну ніч). Будучи матір’ю, мала високий авторитет у хаті й родині. Вона не боялася і не соромилася виявити свою волю, бажання і вдачу, бо не мала ніколи над собою володаря, якому треба було догоджати чи боятися його. Саме культ жіночого начала в трипільському суспільстві породив знаменитий крилатий вислів «ЧОГО ХОЧЕ ЖІНКА, ТОГО ХОЧЕ БОГ».