Не знаю хто автор цього шедевру, але у кожному слові життя, життя, яке минає...Кожен із нас сідає в поїзд свого життя...Зустрічаємо наших батьків і думаємо, що вони будуть завжди з нами в дорозі. Але на якійсь зупинці вони вийдуть і ми повинні продовжити нашу подорож без них. До потяга входитимуть багато пасажирів: наші друзі, брати й сестри, кохання нашого життя. Багато хто виходитиме і залишатиме після себе величезну порожнечу, деяких ми навіть не помітимо, що вони вийшли. Це подорож повна радості, печалі, зустрічей і втрат. УСПІХ полягає в тому, щоб з кожним перебувати в добрих стосунках. ЗАГАДКА в тому: ми ніколи не дізнаємося, на якій зупинці маємо вийти самі. Тому ми повинні жити, любити, прощати і завжди робити найкраще. Бо коли настане момент, де ми мусимо зійти і наше місце спорожніє, від нас мають лишитися лише гарні спогади...і назавжди в потязі життя далі подорожувати. Я бажаю Вам, щоб ваша подорож з кожним днем ставала прекраснішою, щоб у вас у багажі завжди були любов, здоров'я, успіх і благополуччя!!!Велике дякую всім пасажирам у поїзді мого життя.