Іноді ти кажеш собі, що просто чекаєш правильного моменту.
Ще трохи потерпіти, закінчити проєкт, накопичити грошей і тоді вже можна буде щось міняти.
Зовні це виглядає розумно.
Але всередині вже давно звучить інше питання: скільки ще я буду жити життям, яке мені не підходить?
За фразою «мені потрібна стабільність» часто ховається не потреба в опорі, а страх.
Страх втратити звичне. Страх почати з нуля. Страх виявитися менш успішною в новому. Страх розчарувати близьких.
Психіка не любить невизначеність. Тому навіть знайоме незадоволення здається їй безпечнішим за будь-яку нову можливість.

Важливо розрізняти дві речі:
ти залишаєшся, бо свідомо так вирішила,
чи тому, що боїшся піти?
Не кожне бажання змін означає, що треба все кидати завтра.
Іноді тобі потрібен не новий фах, а відпочинок.
Іноді набридло не професія, а конкретне місце і спосіб роботи.
Іноді ресурсів просто ще немає і це теж нормально.
Справжні зміни починаються не тоді, коли ти змушуєш себе бути сміливою.
А тоді, коли перестаєш обманювати себе щодо того, чому насправді залишаєшся