В 2004 в мене була пошта на ukr.net

Зараз я її не поновлю, мабуть. Я не пам’ятаю нікнейма. Та й для відновлення прив’язана нині неіснуюча на маіл.ру мабуть. Коротше, навіть не намагатися.

Згадався срачік в інтернетах на тему пошти. Тоді було кілька українських поштовиків, мета, ай.юа, укр.нет. І потроху їх витісняли маіл.ру і яндекс. Якщо бути чесним, вони витісняли ще й деякі російські сервіси, того ж рамблера, наприклад. І витісняли зовсім не через пропаганду чи ще щось.

Просто укр.нет, наприклад, давав 20мб на поштовий ящик. Це навіть для тих часів надзвичайно мало. У випадку переповнення ящика ти не міг ані надсилати, ані приймати пошту. Збільшення об’єму ящика було платним. І там була не разова плата, а помісячна, причому ціна була кінська. Здається, 100 грн/міс чи то за 20 мб додаткових, чи то за 40.

(Я не впевнений в тому, що точно згадав ціну. Я пам’ятаю лише, що там були ціни формату ХХХ грн/міс за додаткові ХХ мегабайт. Сотні гривень за десятки мегабайт, і це 2004 рік)

І у форумі стояв срачік, чи варто переходити на російські пошти. В мене тоді була не надто оплачувана робота, проте мені дорікали, що я не патріот і не люблю державу. Бо от якби любив, то платив би укрнетові за додаткові мегабайти.

Мене, якщо чесно, все життя отакий підхід дратував, ще з радянських часів. Постійний примус використання неякісного вітчизняного, і спроби зруйнувати життя і психіку навіть тим, хто просто невдоволений якістю.

Умовні "патріотичні" учасники намагалися представити той срачік, як срач проукраїнських з проросійськими. Типу ви просто не любите все українське і за росію, тому вам не подобається, що в укрнеті 20мб об’єм поштового ящика, кляті москалі. Ми тоді у відповідь просто відредагували всі повідомлення і прибрали згадки російських сервісів, лишивши тільки американські чи європейські. Типу проблема не в тому, з якої країни заходять сервіси, а в тому, що українські сервіси мають робити щось більше, ніж заклики до патріотизму, бо відтік людей не через непатріотичність, а через те, що листи в пошту не вміщаються.

В редакції газети, де я працював, за два роки постала необхідність міграції з укр.нет на іншого поштового провайдера. Тому що тупо до ранку пошта забивалася.

Пам’ятаю, в редакції йшла активна переписка з укрнетом. Ми їх питали, чи планують вони збільшувати об’єм, бо переводити всіх працівників на іншу пошту то доволі геморно, якщо вони протягом півроку збільшать об’єм, то можна і лишатися. Укрнет нам пояснював у відповідь, що, якщо нам треба об’єм, ми маємо платити. Причому пояснення йшли від рівня рядових менеджерів, отримати доступ до когось вище рангом ми так і не змогли. А рядовий менеджмент патріотичного українського поштового сервісу міг відповісти чистою російською "знали бьі вьі, как нас достали такіе халявщики, как вьі, которьіе платить не хотят, а обьем хотят".

До речі, в нас було рішення, як використовувати той укрнет. В кожного працівника на компі був аутлук, який тупо скачував все на комп і видаляв на сервері. Деякі працівники лишали компа на ніч, коли очікувалось багато листів, щоб пошта не забилася.

Потім ситуація трішки погіршилась, бо укрнет ввів в себе якісь зміни, і листи об’ємом більше 5 мб поштові клієнти не могли видалити автоматично, тільки вручну через вебморду. Типу ми піклуємося про вас, шановні клієнти, листи більше 5мб помічені, як особливо важливі, видаляйте їх вручну після перегляду реклами.

А потім власниці газети дали інвайт на гмайл. Який тоді давав 1 гіг вільного місця. А вона, в свою чергу, роздала інвайти всім нам, згідно намальованого на ватмані "Плану міграції", що висів на стіні. Там було пошти працівників, розсортовані згідно об’єму листів, що приходять. Типу в кого більше трафік, тому інвайт раніше.

Що прикольно, перехід дався легко, навіть старим працівникам. Бо все одно всі продовжили працювати через аутлуки, оскільки звикли. Одна тітонька, що продовжувати працювати попри пенсійний вік, коли її спитали, на чому в неї пошта, відповіла "на оитлооку". Вона так називала аутлука, оитлоок, ніби якась естонська чи фінська назва.