11 травня 2017 року Петро Порошенко домігся для України безвізового режиму з Європою.В той день Рада міністрів Європейського Союзу остаточно затвердила законодавче рішення про надання безвізового режиму для громадян України. Це був не просто дипломатичний успіх, це була символічна точка неповернення.Українці тоді відкривали для себе Європу не як біженці чи жертви війни, а як вільні громадяни своєї держави. Відень, Берлін, Париж, Мілан - на вихідні, на каву, на життя без принижень у візових чергах. В буденності - бізнес, справи, шопінг. Абсолютна більшість українців знала про війну лише з телевізора та новинних стрічок. Економіка ще зростала а країна мала курс, суб’єктність і міжнародну повагу.Але потім настав 2019 рік.І значна частина суспільства вирішила, що цього забагато, що можна обрати шлях“ простих рішень”, кульгаву політику, популізм і ілюзію миру.У результаті замість безвізу отримали безвиїзд.Замість розвитку хаос.Замість прогнозованості, кров, руїни та щоденні втрати.Історія жорстоко карає нації за інфантильність і політичну короткозорість.