Видавництво «Темпора» | Дякуємо за відгук Vita Ustymenko!Андрій Павловський «Розгром москви»Ви...

🔥Дякуємо за відгук Vita Ustymenko!Андрій Павловський «Розгром москви»Видавництво «Темпора», 456с.«Ми <солдати> – товар, який люблять, доки ми в пікселі. Без армії ми будемо нікому не потрібні. І, може, це добре, що хоч під час війни військовослужбовцям приділяється якась увага і у фейсбуці лайкають. Можливо, це єдиний раз за життя, коли ми маємо маленький шматочок уваги та поваги».Найперше, хочу подякувати автору за сміливість стати до лав добровольців і піти в пекло війни, щоб ми мали світанки та ранкову каву.Дуже потрібна книги, от просто необхідна, бо ми маємо дуже коротку пам’ять - трішки відійшла подалі лінія фронту – і все, війни немає, і нас «кумарять» тривоги, а декого і військові в транспорті…Добровольці, що 24 лютого відстояли чергу у військоматах і пішли в ТрО, чоловіки, що вчора були звичайними цивільними, хто мав проблеми зі здоров’ям, мав родини, бізнес, але залишили все позаду. Чоловіки, що і зброї то не тримали в руках, хто також боявся, але не стрибнув в авто і не погнав закордон, а з автоматом став проти орди орків.А далі зовсім інше життя – тут і дикість військового укладу, і незрозумілі і непотрібні накази, війна, яка на війну не схожа - очікування і знову очікування, переміщення і переїзди, селища та міста, що очікують на українську армію, і ті, що чекають орків. І справжнє пекло - майже неозброєні чоловіки, що стримують наступ своїми життями, гниль у своїх лавах, зрадники, що цілеспрямовано знищують особовий склад. Вчорашні цивільні, що в бою стали військом, вчились в бою, загартовувались там, перевіряли себе на міцність. «Ми вже не були ті замучені, безпорадні теерошники, яких штурмували в Шервуді. Ми вже стали штурмовиками. І хоч нам ще бракувало військових навичок, але ми знали, що маємо робити, і в серцях наших тепер живе божественна впевненість, що ми можемо і будемо бити ворога, доки в нас є сили».Перед очима перші дні повномасштабної війни, такі живі ще ці спогади, ви й поплачете і тут же посмієтесь, тут і потужні флешбеки, і рефлексії, а особливо, якщо у вас є військовослужбовці в родині. Як багато залежить від керівника – ротного, комбата… вони можуть організувати свій підрозділ у військо, або ж залишити за собою груз 200( Автор, що думає і робить висновки, його шлях від адвоката до солдата, його світогляд, побратими, бої та втрати, тяжкі умови в яких доводиться вести цю війну. Яскраві, колоритні герої, яких ти візуально бачиш, з якими проживаєш їх шлях, хвилюєшся і молиш за життя.Книгу раджу всім, дуже корисним є нагадати як це все розпочалось, чим пожертвували добровольці, і як їх мали за «гарматне м’ясо», як у нас «цінують» кожного військового, якою ціною звільняється наша земля від погані.«Доки дітей у всіх школах світу на уроках історії учать, що таких придурків, як Наполеон, Гітлер, Сталін, Батий, треба вважати видатними людьми, а не психопатами, доти людство завжди буде в крові від нових жертв».