Тейлор Свіфт про те, що надихнуло її на трек «Clara Bow».«Мені подобається бути радше оповідачкою в піснях, а не обов’язково тією людиною, з якою я найбільше себе асоціюю. Тож наратив Clara Bow — це ніби студія, щось на кшталт голлівудської студії, або ж керівник лейблу, який, у моїй уяві, сидить за столом і знайомиться з новою зіркою, що щойно приїхала до міста.Цей керівник каже: “Ти виглядаєш як Clara Bow у цьому світлі, це вражає. Ти така особлива, неймовірна. Ми зробимо тебе такою ж, як вона”. У моїй уяві ця дівчина — це Стіві Нікс. Вона сідає, їй кажуть, що вона схожа на Клару Боу, що в неї ці великі “місячні” очі, і: “Ми зробимо тебе такою ж. Не хвилюйся. Ми помістимо тебе в цю машину — і ти станеш богинею”.У другому куплеті звучить: “Ти виглядаєш як Стіві Нікс у цьому світлі, волосся і губи”. І в моїй уяві це вже я, яка сидить по інший бік столу. Я в лейблі, і вони кажуть: “Ти виглядаєш як Стіві Нікс. Ми зробимо з тебе наступну Стіві Нікс”. І, по суті, ти розумієш, що перебуваєш усередині цієї машини, яка намагається перетворити тебе на жінку, яку вони собі ідеалізували — а потім відкидає.Індустрія розваг обожнює “love bombing” щодо жінок: “Ми тебе любимо. Ми навіть не знаємо, хто ти — чому ти ще не тут?” А потім, у фінальному куплеті, у моїй уяві це вже нова артистка, яка сидить по той бік столу в лейблі, і їй кажуть: “Ти виглядаєш як Тейлор Свіфт у цьому світлі. Нам це дуже подобається. У тебе є те, чого в неї ніколи не було. Майбутнє — яскраве, сліпуче”.І це ще одна річ, яку ти отримуєш, будучи жінкою-артисткою в музиці чи в індустрії розваг, у кіно або будь-якій сфері. Вони кажуть: “О, ти як ця людина”, називають велике ім’я, “але ти будеш ще кращою за неї, набагато крутішою, значно вищою” — ніби як спосіб компенсувати це порівняння».