Почала читати «Кімнату Джованні» на книжковий клуб і як же тут майстерно описуються почуття, стани, емоції, стосунки між персонажами🤌«Батько іноді з гордістю зауважував, що ми схожі не на батька й сина, а радше на приятелів. Думаю, іноді й справді в це вірив, проте я - ніколи. Я не хотів бути його приятелем: я хотів бути його сином. Так звана чоловіча відвертість, що виникла між нами, виснажувала й жахала мене. Батько повинен уникати надмірної відвертості зі своїм сином. Я, приміром, не хотів знати (принаймні не з його уст), що його плоть була так само гріховною, як і моя власна. Це знання не допомогло мені більшою мірою почуватися його сином - або навіть приятелем - навпаки, мені здавалося, наче я втручаюся в чужі справи, і мене це лякало. Батько гадав, що ми схожі. Але мені не хотілося так думати. Мені не хотілося думати, що моє життя буде схожим на його і що мій розум колись стане таким само безбарвним, млявим і негнучким. Батько не хотів, щоб між нами була дистанція. Він хотів, щоб я ставився до нього, як чоловік до чоловіка. А я навпаки, прагнув тієї рятівної дистанції між батьком і сином, яка б дозволила мені любити його»