Чесний із собою журналіст рідко повністю задоволений тими статтями, які він публікує. Завжди здається, що можна було написати ще краще. Але бувають і винятки - ті матеріали, які автору здаються вдалими.

Пропоную вашій увазі серію з трьох розслідувань під загальною назвою "Донецькі кущі", написаних мною для Радіо Свобода на початку 2011 року. У них докладно розповідається про те, як донецькі банди та їх безпосередні наступники в офіційній владі перетворювали на рабські феодальні наділи цілі населені пункти в Донецькій області.

Сама назва циклу - відсилання на трагічно відомі події в російській Кущівці (станиця Кущівська в Краснодарському краї). Нагадаю, що в жовтні 2010-го нинішня країна-агресор здригнулася, коли дізналася, що Кущівка протягом майже двадцяти років була удільним князівством банди братів Цапків, які тримали в страхові не лише 30-тисячну (!) станицю, а й окремі частини Краснодарського краю і Ростовської області. У вотчині злочинного угруповання, що діяло під дахом сановних корупціонерів-чиновників, процвітало абсолютне беззаконня: тамтешні фермерські господарства платили данину бандитам, а вільнонаймані селяни давно перетворилися на рабів, яких силоміць змушували працювати на одному з найбільших у країні сільськогосподарському підприємстві, що належало ватажкам ОЗУ.

Тоді я попереджав громадськість, що абсолютно ідентичні процеси мають місце бути і на Донеччині. Свою розповідь я почав з сателіта Донецька - Моспине. Жахливо, але в 21 столітті в містечку, що знаходиться в безпосередній близькості від столиці Донбасу, повноправними господарями, повноцінними рабовласниками була навіть не формальна офіційна влада, а банда відвертих відморозків, яка була лише філією відомого на всю Україну кривавого ОЗУ Гіві Немсадзе.

Саме перша стаття з трьох є, так би мовити, предметом моєї особливої гордості. Я робив дане журналістське розслідування з виїздом в саму вотчину бандюків і вже після того, як самим гуманним в Донецьку Київським райсудом були повністю виправдані майже три десятка членів банди Немсадзе, на рахунку якої тільки офіційно значилося 57 трупів.

Добре пам'ятаю, як в день нашої "екскурсії" стрьомався мій товариш, колишній мент Олексій Бойко, здоровезний чолов'яга (віджимав 180 кг. від груди) двометрового зросту і більше центнера вагою (він був за кермом нашої автівки), який на той час вже встиг поборотися з системою в особі одіозних судді Попревича та прокурора Софієва, потрапивши на два місяці в Донецьке СІЗО за викриття наркоточки, кришуемой прокурорами.

Як могло статися, що 10-тисячним містом могла безроздільно правити банда з кількох десятків людей? Про це - в статтях нижче ... Так само, як могла керувати 30-тисячною козацької станицею на Кубані банда Цапків.

До речі, повертаючись до сьогодення. Колишній власник шахтарських копанок Оніщенко-Абальмаз (т.з екс-командир роти "Торнадо") до війни теж був "авторитетом" (зверни увагу на дату публікаціі за посиланням), який тримав в страху половину наразі окупованого міста Торез на Донетчині.

Частина 1. Страх і ненависть у донецькому Моспині http://www.radiosvoboda.org/a/2335644.html

Донбаські Кущі-2. Кріпацтво як звичайне явище в донецькій глибинці http://www.radiosvoboda.org/a/3537453.html

Донбаські Кущі-3. Кримінальна окупація http://www.radiosvoboda.org/a/16798646.html

Джерело: "Фурманюк до талого 1" (пізніше Архиви минулого сьогодення")

Подписывайся на канал 📃

Мой ютуб "Фурманюк без купюр" 📺