Ормуз + Чорне море: чому дизель і зерно зараз б’ють по системі продовольчої безпеки?

Поки світ дивиться на «пекельні санкції» проти Росії, ринок уже переписав правила. Закон Конгресу США мали прийняти під тренд  «витіснити» російську нафту й газ. Але, після війни США та Ізраїлю з Іраном у лютому 2026-го з ринку випав не російський барель — а близькосхідний. Ормуз комерційно майже мертвий, Хусити тиснуть на Червоне море, саудівський обхідний трубопровід теж добряче побили. Китай і Індія фізично не можуть «купити деінде». Тому жорсткі мита на покупців російської енергії зараз — не контрольний постріл по Путіну, а ризик нового стрибка цін на пальне у самих США.

Чому саме дизель найдорожчий
У США звичайний бензин коштує близько 4,48 дол за галон.  Дизель - 6,50 і більше. Це не лише дорога нафта. Це дефіцит уже готового палива.

З ринку майже зникли два великі потоки дизелю: з Перської затоки (Ормуз) і з Росії (удари по НПЗ + заборона експорту до жовтня). Американські заводи поацюють на 98% потужності. Запаси дистилятів — на 13% і більше нижче норми. Попит серйозний: вантажівки, ферми, залізниця, а восени ще збір урожаю.

Прямого російського дизелю в ЄС давно немає. Після ембарго він ішов через Туреччину й «індійську переробку» російської нафти. З січня 2026 ЄС закрив і цю лазівку. Зараз Москва сама закрила експорт, щоб наповнити внутрішній ринок. Європа бере дизель зі США, Індії, навіть із Південної Кореї.

Єдиний великий трубопровідний канал російської сирої нафти в ЄС — південна «Дружба»: з Росії через Україну в Угорщину і Словаччину. Після зимової зупинки поставки через трубу відновили в квітні. Але це не дизель і не вся Європа - проблеми не вирішує.

Дизель — це трактори, насоси для рису, рефрижератори, добрива. Через Ормуз ішла близько третини морських азотних і фосфорних добрив. У Бангладеш 83% насосів для рису — на дизелі. Те саме у В’єтнамі, Філіппінах, Нігерії, Ефіопії.

Найвразливіші до дефіциту продовольства: Судан, Сомалі, Ємен, Сирія; далі Східна й Південна Африка; Південна Азія (Бангладеш, Непал, Шрі-Ланка); "рисовий пояс" Південно-Східної Азії. Існує ризик голоду для додаткових десятків мільйонів людей.

Чорне море — «Ормуз для зерна».

З липня Росія б’є не лише по причалах Одеси, а й по суднах. Україна б’є по Новоросійську й Азову. З 22 липня кораблі майже не заходять у порти Великої Одеси. У Росії зупинилися ключові зернові термінали, працює переважно Туапсе.

Разом Україна й Росія — це понад чверть світової торгівлі пшеницею. У липні–вересні їхній спільний експорт пшениці — орієнтовно половина торішнього. Ціни — на трирічному максимумі. Єгипет вже майже місяць не отримував чорноморського зерна. Дунай і залізниця замінюють лише частково: близько 10 тисяч тонн на добу проти мільйонів через глибоководні порти.

Що це означає для України.

Голоду в країні поки що немає: урожай 2026 нормальний, внутрішнього зерна вистачає. Загроза інша — доходи й логістика.
Експорт через Одесу впав приблизно до 20% потенціалу. Прогнози вивозу зерна на сезон зрізали майже вдвічі. Зерно стоїть, сховища можуть заповнитися до листопада, фермери продають нижче собівартості або тримають урожай у рукавах. Валютні втрати оцінюють у сотні мільйонів доларів на місяць.

На національному рівні їжа є. Гостріше — прифронтові райони Сходу й Півдня: там вже існує криза доступу до їжі для літніх, бідних і переселенців. Хліб дорожчає швидше за загальну інфляцію.

Два «вузькі місця» світу зараз працюють разом: Ормуз стримує енергію й добрива, Чорне море блокує зерно.
Перспективи поки не дуже оптимістичні.