Няша Наташа, яка Паклонская, написала: "Днями в журналі «Міжнародне життя» опубліковано статтю Д. Медведєва та В. Медведчука про право Криму, Донбасу, Херсонської та Запорізької областей на самовизначення. У ній йдеться про наявність законних підстав для нас, мешканців зазначених територій, проголосити незалежність та увійти до складу Російської Федерації. Такими підставами стали злочини, скоєні під час державного перевороту у 2014 році, безкарність та подальші систематичні й грубі порушення прав людини, дискримінація та фізичне знищення як біологічного виду певної групи людей". Зрозуміло, що ні згадана публікація, ні допис кримської фанатки царизму Няші, у світогляді якої чудесно, зрештою як і у всьому "русскому мірє", вживаються настальгія за московськими імператорами та Союзом, не є випадковими. Це чергова інформаційна атака. Так само як і тлумачення нашої Конституції нинішнім московським царем Вовою. Але є ще один аспект цієї проблеми: відсутність чіткої й аргументованої правової позиції України щодо зазначених звинувачень і закидів. Насамперед йдеться про: оцінку Конституційним Судом України зміни влади у 2014 році, після втечі Януковича; внесення змін у Конституцію та проведення виборів під час де-факто воєнного стану, який мав бути введений після появи "зелених чоловічків" у Криму; відсутність закону про стан війни, який передбачений Конституцією тощо. Відтак, мимоволі виникає запитання: ті представники української влади, які з 2014 року не спромоглися "вибити" з рук московської пропаганди зазначені козирі, вони хто - ідіоти чи зрадники?