Жований Кріт | Маленький блекаут в нашому селі, зникли більшість надбань цивілізації,...

Маленький блекаут в нашому селі, зникли більшість надбань цивілізації, вода не качається в будинок, опалення не гріє, генератор, звісно, так досі і не купив, коли він уже потрібен. Скільки віків так людство жило, і ти можеш пожити, нащо тобі комфорт? Пам'ятаю, минулого року бачив неелектрифіковані африканські села в Чаді, і досі так є і мабуть буде багато років.Зранку був у Києві, по всіх усюдах гриміли вибухи, а я думав, чи піти побігати, щоб подолати викинуті в кров адреналін чи що там ще в таких випадках, чи нарешті розвідати, як там у підвалі сусіднього будинку, що позначений як "укриття".Останнім часом відчуваю тотальне безсилля і розчарування своїм існуванням.Після смерті мами я думав, що ось зараз зберуся з силами і зміню власне життя. Це ж я уже трохи дорослий, не лише така от безвідповідальна і весела дитина.Писав свій вішліст, там мали бути навколосвітні подорожі (від велосипедної до на яхті), найвищі вершини континентів, власні книги про пригоди і сенс життя, любов дівчат із далеких та близьких країн, успішний успіх у власній справі (не придумав якій ще) і допомога людям.Все вибухнуло, зламалось,  закрутилося у важкому тріпі, з якого не видно виходу. Ніби я помер давно, і тепер переміщуюсь з одного стану бардо в інший, усе дедалі безглуздіше і химерніше.Абсурдніше, ніж дві банківські карти із вільним доступом до лаунжів у країні, в якій не працює жодний аеропорт є, мабуть, життя індивідуаліста, котрий не дуже вміє інтегруватися в колективи і соціальні структури. Кажуть, щоб вижити, треба об'єднуватись і один одного підтримувати. Я не вмію дружити і нікому особливо не потрібен. Я занадто боягузливий, щоб записатись в армію, занадто неініціативний, щоб бути волонтером і занадто аморфний, щоб переїхати жити в безпечну локацію. Занадто тупий, щоб вчитись новим навичкам, і занадто пасивний, щоб користатись послугами людей, котрі цими навичками володіють.Я не дбаю про власне здоров'я, я алкоголік, тотальний невдаха в житті.Все, що в мене було і є, я завдячую батькам, яких не цінував, поки вони були живі, і знайомим, котрі мені навіщось допомагали, коли я сам не справлявся.Хочу перестати бути хуйовим і стати охуєнним. Дуже боюся померти і в момент помирання усвідомити, що нічого не досягнув і по мені нічого не залишилось. Що просрав свій шанс, який дається можливо лише раз. Не знайшов щось дуже важливе, що мав би знайти. Навіть не почав проходження квесту, який міг би пройти.