Бувають настільки світлі люди, що поруч з ними всюди почуваєшся як вдома і здається, що знаєтеся все життя. Саме таким був капелан Андрій Дурдас «Падре».

Він жив служінням. Щомісяця упродовж кількох років їздив в АТО, був членом Ради капеланів нашої громади, потім офіційно пішов у військо. Під час нової фази війни продовжував і службу, і служіння.

Сьогодні його рідні, друзі, побратими зібралися на вечір памʼяті Андрія. Згадували дитинство, службу, розповідали багато кумедних історій, бо сам Андрій Дурдас і був таким - легким, з почуттям гумору, але водночас жертовним і мудрим.

Мав честь знати його особисто, підтримувати не один проєкт, ініційований Андрієм. А Псалом 90-тий, який він мені подарував, досі лежить на моєму робочому столі.

Молодший лейтенант капеланської служби, він мав позивний «Padre». З 2021 року ініціював будівництво військової каплиці Святого великомученика Юрія Переможця на території військової частини, в якій служив.

Андрій Дурдас заслужено нагороджений державними нагородами України та найвищою відзнакою громади для військових "Воля і мужність"

Андрій помер 17 квітня 2026 року внаслідок тяжкої хвороби. Непересічна людина, що віддала себе іншим.

Вічна памʼять і слава! Дякую, що був і залишив після себе стільки добра та світла!