Поділюсь з вами новинами

І трошки порефлексую (може вам корисно буде)

Ви знаєте, що дуже багато місяців тому ми з психологом написали книгу "Кайфономіка: як прожити щасливо це гівняне життя"

І книга мала друкуватись, потім все затихло через певні зміни у його житті.

Я чекала, чекала... І от ми прийшли до того, що я частково книгу зміню (трошки). І видам її як єдиний автор.

І про що ця історія для мене?

Коли попереду невідомість, дуже легко сказати "Отак я можу класти цю цеглинку. Я це вмію ідеально. А інше я не вмію, чекатиму поки ви зробите"

Бо сфера невідома, звʼязків немає, страшно, не хочеться брати зайвий контроль. Легше коли хтось зробить за тебе.

І тут мені згадались білети ПДР. Механізм порятунку на дорозі. Не виймати стороннє тіло... Як зупиняти яку кровотечу... У мотоцикліста перша підозра - травма шийного хребта.

А коли ти не вчиш правила, то ні на що не впливаєш. І нікого не врятуєш. Просто сподіваєшся, що швидка приїде вчасно.

Тож, ми відповідальні не лише за людей, а за ідеї, яким подарували це життя.

І вища точка егоїзму - відмовитися від них через свої страхи