Розкажу такий цікавий інсайт вам. Найважливіше в житті словами описати НЕМОЖЛИВО

Експеримент Альфреда Коржибського. Уявіть, що ви ведете серйозну дискусію і раптом починаєте запитувати співрозмовника про значення кожного слова, яке він використовує. Ви записуєте визначення, а потім просите пояснити слова вже з цих визначень. За 10–15 хвилин такої гри в «чомучку» слова закінчуються, і людина потрапляє в логічне коло: наприклад, пояснює «простір» через «довжину», а «довжину» через «простір». Найцікавіше стається, якщо м’яко наполягати на продовженні пояснень. Оскільки слів для опису більше немає, у людини починається справжній стрес. Обличчя червоніє, вона починає пітніти й нервувати. Це виникає через внутрішній афективний тиск: мозок намагається висловити те, що не має словесної форми, і буквально «перегрівається» від безсилля мови. Що ми не можемо пояснити іншій людині ніколи? Ось лише кілька прикладів:- «червоний колір» людині, яка його ніколи не бачила;- так само з болем, смаком солі чи запахом дощу. Слово «сіль» не солоне, а слово «вогонь» не пече;- «сум», «радість» чи «гнів». Це лише грубі назви для безкінечного спектра станів. Кожен «сум» унікальний;- тілесна інтуїція. Наприклад, як ви тримаєте рівновагу на велосипеді? (Ви «знаєте» як, але не можете пояснити це формулами).
Тому я вірю в спілкування душ наприклад. От мені з вами добре. І вам зі мною. А чому? Словами не пояснити 😄