Вивчаю зараз математику розвитку цивілізації. І це дуже цікаво. Уявіть: паровий двигун з'явився в результаті накопичення знань приблизно 200 поколінь. Це близько 6000 років людської цивілізації.

Винахідник використовував одразу кілька шарів спадкового знання:
✨

Наукові закони — фізика тепла, властивості води і пари, які були відкриті й описані задовго до нього✨

Математичний апарат — без розвиненої математики неможливо розрахувати тиск, об'єм, ККД✨

Матеріальну базу — методи обробки металу, інструменти, технологічні прийоми попередніх епох✨

Інтелектуальне середовище — спеціалістів, "об роботи яких можна подумати"
І фактично, математично, швидкість наукового розвитку обмежена не тим, як активно ми створюємо нове, а тим як активно вивчаємо СТАРЕ. Чим більше досвіду предків за плечима, тим крутіші речі ми можемо створити. Люди ж не були дурніші за нас. Розраховувати що наше покоління вершина розвитку людського розуму — абсолютна маячня. Колись люди броню по 30 кг носили, а ми хекаєм від підйому на п'ятий поверх. Тому вчимо минуле. Дякуємо теперішньому. Створюємо майбутнє.