У змін не буває вжух — і все

Є етапи, які ми можемо не усвідомлювати, але проходимо
❤️ "Хочу повірити".

Доказів нема, з'являється тільки бажання. Наприклад — що можна реалізуватися в якійсь новій справі.❤️"Можу повірити".

Це коли ми щось криво-косо пробуємо і більш-менш виходить. Ми можемо сумніватися в собі, але не можемо заперечувати, що щось працює.❤️"Маю переконання". Результат повторився, ми починаємо вірити в себе. Ура! Ми радіємо. Мама пишається. Заздрісники заздрять. Ми боїмося втратити те що є.❤️"Я сумніваюсь в старих переконаннях".

От казали що блогер це не професія, а от лікар — професія. А ми на блогерстві заробляєм, мабуть люди були неправі.❤️ "Я пам'ятаю у що вірив(-ла) раніше". Оце от усі прогріви в сторізах, де "я смалила свині вухо і думала що це мій максимум, а зараз у Дубаях". Є чітка різниця між "я колись" і "я зараз"❤️"Я вірю". Якось ця нова справа працює. Значних пояснень і опор в мене нема. Я просто вірю і мене несе.
І бідулька людська, що на кожному етапі ми можемо зійти зі шляху.✨

Ми можемо захотіти повірити (1), але не робити дій. ✨Робити дії (2), але падати в синдром самозванця і списувати успіх на випадковість.✨Повірити в себе (3) і трястися від страху то втратити. Бо повторити не зможемо. ✨

Може, навпаки, бути страх втратити те, що було раніше (4). Згубити стабільність, контроль. І ми скочуємося на самий початок. ✨

А може не скочуємося, але перекреслюємо минуле (5) ніби воно не мало значення і ми просто витратили роки на фігню. І ми заходимо на новий рівень пустими без опори.✨

І лише якщо з'являється віра (6) — в себе, в Бога, в місію (оберіть своє) — можна підійматися з рівня на рівень не падаючи. Щоб рости, треба бути до біса сміливими і не боятися втратити контроль. Як кажуть, "Стрибайте. Крила розкриваються в польоті" ✨✨