Олешки. Лівий берег. Реальність, у якій ми живемо сьогодні.У місті знову і знову — потужні вибухи. Такі, що їх не просто чути — їх видно. Спалахи розрізають темряву, а земля під ногами здригається, ніби не витримує цього пекла. Люди живуть між цими ударами, рахують секунди тиші й бояться кожного наступного звуку.Дороги фактично перестали існувати. Проїзд закритий: усе всипане залишками ворожого заліза — уламки, міни, небезпечні предмети, які можуть вибухнути будь-якої миті. Пересування містом — це щоденний ризик для життя.Ситуація з продуктами критична. Запаси тануть на очах. Магазини майже всі зачинені, ті одиниці, що ще трималися, більше не працюють. Район Олімпійських, Грін — знищений повністю. «Катюша» не функціонує. Ті які в районі РЕСу закриті, як і всі інші по місту. Фактично людям уже нічого і ніде купити.У багатьох немає можливості приготувати їжу. Закінчується мука, немає базових продуктів. У декого вже спорожніли навіть банки з домашньою консервацією — те, що відкладали «на чорний день», цей день настав.Окрема, болюча тема — лікарня. Вона з кожним днем усе ближче до повного закриття. Працювати доводиться в умовах, які складно уявити: без води, без бензину, без тепла. Усі наявні ресурси спрямовані виключно на хірургію, бо це питання життя і смерті. Інші відділення не функціонують — просто немає можливості.Це не скарги і не перебільшення. Це наше сьогодення. Олешки тримаються, але межа можливостей — не безкінечна. Просимо всіх, хто може чути, бачити і передавати цю інформацію далі — не мовчіть. Нам важливо, щоб про те, що тут відбувається, знали.Берегіть себе і одне одного. Ми ще стоїмо. Ми ще живі.