Коли дитина виснажена наприкінці навчального року, звичні методи раптом перестають працювати 😮‍💨Те, що раніше допомагало “зібратись”, у травні тільки розпалює конфлікти.Що часто йде не туди:— Починаємо тиснути сильніше 📈“Зберися”, “сядь і зроби”, “ніяких прогулянок, поки не вивчиш”.У відповідь — або спротив, або повне “мені все одно”. Бо ресурсу вже немає.— Знецінюємо втому 😔“Ти ж нічого не робиш”, “от я в твої роки…”.Але для дитини постійна концентрація — це теж навантаження. І доволі серйозне.— Порівнюємо з іншими 👀“Он вже все зробили, а ти…”.Після цього хочеться не старатись, а просто закритись.— Робимо телефон “важелем” 📱“Не зробиш — заберу”.І в результаті навчання стає ворогом, а телефон — єдиним “порятунком”.— Тривожимось за оцінки більше, ніж сама дитина 📊І вона це зчитує: мене оцінюють не як людину, а як табель.— Починаємо виховувати в момент істерики 😣Коли емоції через край, слова не доходять. Там потрібна не логіка, а підтримка.— Забираємо сон заради уроків 🌙“Дороби і лягай”.А потім новий день починається ще з більшої втоми і роздратування.