Малоросійська Україна. Нісенітниця чи ідеологічна основа? 🇺🇦 Гетьман Юрій Хмельницький, син творця козацької держави, іменував себе не лише гетьманом, а я князем та вождем. В універсалі до канівських жителів 1678 року на початку тексту знаходимо цікаву титулатуру: «Милістю божою Георгій Гедеон Венжик Хмельницький, князь малоросійської України, вождь Запорозького війська». Що це країна така, «малоросійська Україна»? Прикметник малоросійська означало православна, та яка належить до Київської митрополії. Річ у тім, що з козацтвом імʼя України стало синонімом землі козаків. Все частіше Наддніпрянщина по обидва береги Дніпра називається саме так. Термінологія «Малоросійська Україна» повинна була підкреслити справжність України від України на яку претендувала Річ Посполита у боротьбі смислів відображених у титулах. Річ у тім, що навіть у короля польського та великого князя литовського інколи можна зустріти титул «великий князь України» (Magnus dux Ucrainae), як то у Яна III Собеського. Тому важливо було підкреслити православність, свою унікальність від Речі Посполитої та власне й Великої Русі, тобто Московії. Князь Малоросійської України — це князь, голова власне києво-православної країни, а вождь Війська Запорозького — це правитель держави та гетьман війська. Хочу підкреслити, що Мала Русь, малоросійська Україна чи то «народ вільний малоросійський», як то вказано у конституції Пилипа Орлика 1710 року, мали позитивний характер. Лише у XIX ст. в імперському дискурсі воно отримало негативну характеристику та увʼязнила розвиток української ідентичності. Тому власне старовинне імʼя Україна й стало порятунком у процесі московізації під соусом триєдиного народа.