Сьогодні на уроці з учнями 145-го ліцею згадав про міксин, що спроможні їсти шкірою. Міксини то такі морські істоти, яких інколи називають "рибоподібними". Ззовні вони схожі на гібрид вугра і хробака, але є цілком самостійною групою тварин. Та ще й хребетні, тобто наша рідня хоч і далека.Так ось, щонайменше за одним видом міксин помічено здатність живитися, поглинаючи амінокислоти шкірою не згірше ніж кишкою. Міксина занурюється в труп мертвих тварин і всмоктує поживні речовини чим може – і крізь рот, а потім кишку і крізь шкіру. У нас так не буде, що на краще. Звісно, цікаво помацати якийсь продукт у магазині, а потім подивитися чесними очима на продавця із словами: "Та я ж лише потрогав". А з іншого боку - ще десь вступиш не в те що треба і тут вже милом не відітрешся. До речі мило з такою суперсилою також краще до рук не брати.Чому вирішив це винести із шкільного класу в блог? Бо це не лише цікавий факт, а й показовий приклад того як наукові відкриття проникають на широкий загал або шкільні підручники. Погано проникають, гірше ніж амінокислоти крізь шкіру міксин. Відкриття цікаве, відкриття відносно давнє (2011-го року). Чому про нього особливо мало пишуть? Натомість науково-популярні блоги завалено копіями одних і тих же новин – відкрили черговий вид динозавра (про якого читачі за годину забудуть), відкрили чергову екзопланету на якій можливо щось живе, але це не точно. У рейтингах дивугідних тварин неодмінно нещасна риба-крапля та "безсмертна медуза". Хоча риба крапля виглядає погано лише коли її дістануть із рідного середовища – морських глибин. Опинись би там хтось із нас, то виглядав би гірше ніж на фото в паспорті. А безсмертна медуза хоч і не має біологічної смерті, живе не так вже й довго. Якщо можете прочитати цей текст, то вже прожили більше пересічної "безсмертної медузи".Відкриття, які справді змінюють уявлення про природу, зазвичай проходять непоміченими як для блогів так і для підручників.____Джерело натхнення: https://royalsocietypublishing.org/doi/full/10.1098/rspb.2010.2784