Натрапивши на цей коментар в тредсі, я не повірила своїм очам та перечитала тричі 😄 Відповідь була на питання, чи проголосують пересічні глядачі за номер співачки Лелеки у супроводі на бандурі Ярослава Джуся.На своє щастя, хоча я й звикла казати, що люди в Україні недостатньо розуміють цінність культури, я дуже рідко стикалась з тими, хто підпадає під цей опис. Зазвичай я так казала, тому що мені потрібно було аргументувати важливість культурно-просвітницької роботи, особливо в часи війни (треба ж не тільки цитувати Черчілля👌🏻). Так, люди часто плутають бандуру з найрізноманітнішими інструментами, як народними, так і будь-якими іншими (у мене навіть є список). Існують навіть ті, хто не знає корені Carol of the Bells. Але все ж ситуація поступово змінюється на краще. Ні для кого не секрет, що популярність фольку та похідних жанрів має завдячувати стрімкому піднесенню національної самосвідомості за останнє десятиліття. Хоча й зараз є певний тренд на автентичну творчість, адаптації народних костюмів, зацікавлення традиційною культурою все ще програє сучасній масовій культурі (і музиці особливо). І все ж, нарешті глибоко народні мотиви посідають своє місце на великих сценах Україна та світу, як-от Євробачення.Повертаючись до теми, я не можу обрати з чого почати: з того, що сучасна бандура не має відношення до 18 століття? З того, що трембіта на сцені є унікальним явищем та точно є більше видовищною, аніж комбіки з синтезаторами? Чи може, з пошуків того, чи існують шаровари з радісними мотивами. Розбирати тут можна багато, але найбільше мене турбує співвідношення фольклору на нещасної України, застряглої в минулому. Чому в нас є це упередження, що народне - значить нецікаве та несучасне? Фольклор та сучасність це давно вже не антоніми, натомість це абсолютно поєднувані поняття. «Люди у світі» і так бачать, яка провідна та розвинена Україна, наскільки багато в нас новітньої музики та експериментальних проєктів. Але яка б не була в нас ця шалена творча хвиля, ми не маємо забувати про джерела нашої ідентичності. Це те, що завжди буде підтримувати нашу творчість, що буде нагадувати про наше коріння. Музична спадщина України - унікальна, і показуючи це світу, ми не слабкими та архаїчними. Ми навпаки маємо пишатися цими неймовірними надбаннями нашого народу. Не кожна країна може похизуватися таким багатим інструментарієм та різноманітним жанровим репертуаром народних пісень. До речі, Україна завжди згадується в рейтингах країн з найбільшою пісенного фольклору. Дуже часто я говорю про те, що дуже важливо показувати світу, що наша бандура - унікальна та може виконувати не тільки думи, балади, та все, що приходить на думку при згадці народного інструменту. Бандура може виконувати й класичний, естрадний репертуар завдяки своїм особливостям. Але зараз варто зробити висновок, що потрібно починати з України. Фольклористи, трембіти, бандури, і навіть шаровари з жалісливими мотивами мають перестати асоціюватися з чимось стародавнім та немодним. Я не знаю, скільки має пройти років, щоб українці побороли свій комплекс меншовартості та відчули гордість за свою культуру, але я вірю, що це можливо. Підсумовуючи, я можу сказати, що я рада, що побачила цей коментар. Він вказує на те, що нам є над чим варто працювати, а отже й надає мотивацію на подальшу творчість! Хто дочитав - плюс в карму!