УРОК 79.МЕНШО ВАРТІСТЬ.ОПОРА ВЛАСНОГО КОРІННЯ. «І чужого научайтесь. І свого не цурайтесь»Тарас Шевченко Ми всі стоїмо на потужних плечах своїх предків. Тих, хто вижив. Пройшов війни, голодомор, безправ'я. Їхня сила — у нашій крові, піснях, молитвах. Їхня сила — у нашій пам'яті.Трипільська культура, Київська Русь, козацька доба, одна з наймелодійніших мов світу, дух свободи та стійкості. Скарби, де не торкнись. А ще самі українці, які пишалися власним корінням. Сергій Корольов і в москві повторював «Я — українець із Житомира». Леся Українка обрала псевдонім, щоб підкреслити свою ідентичність. Блаженний Любомир Гузар не соромився своєї української з легким акцентом після еміграції; і заповідав «Не бійтесь бути українцями».Приймати своє коріння — означає не замикатися у ньому, а жити з потужною багатовіковою опорою. Опорою, яка тримає нас у буремні часи.І де б хто не був, ми — не безхатченки, допоки пам’ятаємо своє коріння. Бо багатовікова сила народу живе не в соромі чи крику про велич. Вона в спокійній гідності всіх тих, хто знає, звідки виріс.