Чому збуваються забобони?

🔮

Пʼятниця 13-е, чорний кіт, порожні відра... Ці словосполучення наганяють страх на пересічного українця, змушуючи стукати по дереву, плювати через плече або складати дулі в кишенях.

😨

Чи справді забобони справджуються? Все просто: якщо в них вірити, то так; якщо не вірити, то ні. Чому так відбувається?

🤔

«Забобон» часто ще називають «марновірством». Тобто марна віра, на противагу вірі в Бога і в Його істини.

📖

Більшість забобон прийшли до нас ще з дохристиянських часів, від наших пращурів, які вірили в духів і потойбічне життя. Ось кілька прикладів: 👇

– Навіщо стукати по дереву? Язичники вважали, що в дереві живуть духи, яких стуком можна викликати і попросити по допомогу.

🌳

– Люди вірили, що відьми можуть перетворюватися на чорних кішок. А папа римський Григорій IX, ще в 1232 році офіційно оголосив їх втіленням диявола.

🐈‍⬛

– Все, що відбувається ввечері, коли вже стемніє, вважали язичники, – це не людська пора часу. Від заходу сонця до перших півнів – період активності нечистої, потойбічної сили. Тому ввечері не можна було щось позичати чи виносити сміття.

🌙

– Зазвичай під порогом ховали нехрещених або мертвонароджених дітей. Вважалося, що на порозі живе їхній дух, тож передавати щось через поріг, або навіть наступати на поріг не можна.

🚪

– Вважалося, що біси ходять за лівим плечем — плювання було націлене прямо в їхні обличчя. Дуля, яка символізує чоловічі геніталії, ніби як відганяє біса, показуючи йому життєву силу людини.

😈

Таких прикладів можна навести ще багато, і всі вони пов'язані з язичництвом, а не з Біблією.

📜

Чому ж забобони збуваються, якщо це все «марна віра»? Біблія говорить:

Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог — диявол — ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути (1 Петра 5:8)

Він зацікавлений в тому, щоб ми з вами вірили у це все потойбіччя, і навіть не заглядали до Слова Божого. ⚠️

Але ж ми не будемо сатані догоджати, правда? ⛔

Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією і пустим обманом людських переказів, згідно з принципами світу, а не за Христом (Колосян 2:8)