«Ніхто не має знати» - Ліндсі Кемерон - Видавництво Старого Лева

Передмістя не було мирним. Воно було застійним. Протилежність до того, чого вона хотіла для своєї доньки. Олівер натомість дійшов до дратівливої думки, що Вайолет насправді потрібне «нормальне дитинство». Під цим він мав на увазі дитинство, яке було б дзеркальним відображенням його власного, з купою друзів-сусідів, які щасливо вирушали у світ пригод на велосипедах, а потім вчасно поверталися до своїх уважних батьків і доглянутих домівок на вечерю зі смаженою куркою і картопляним пюре.

Але заможні жителі Верхнього Іст-Сайду у Нью-Йорці вважали дещо інакше. Дитинство їхніх дітей було ретельно розплановано ледь не до старості. Займались цим переважно матері, бо так робили їх матері і іншої моделі поведінки вони просто не знали. Їм здавалось, що так буде добре для дитини. Найкраща школа, коледж, університет, купа непотрібних соціальних заходів та вечорів і головне - дітей про їх бажання ніхто не питав. Це здорове бажання робити для своїх дітей все можливе, але краще без фанатизму. Бо потім може трохи знести дах і дії батьків вже будуть, навіть, небезпечні.

Своїми секретами наші герої вирішують анонімно ділиться у модному застосунку «УрбанМіф» сліпо віруючі, що ніхто і ніколи про них не дізнається, бо це ж типу офіційно анонімно. Вони пишуть про свої зради, роблять несправедливі наклепи заради своєї вигоди, про гроші і різні проблеми заможних людей. Але ми пам’ятаємо серіал «Пліткарка» і розуміємо, що немає таких секретів, про які неможливо дізнатись. Тому, якщо вам подобаються такі психологічні-трилери у дусі цього серіалу - ця книга 100% для вас. Ви її прочитаєте за одні вихідні, бо точно захочете розібратись з усіма інтригами якнайшвидше.