о сьомій тридцять чотири вечора Банзай усу ще спав, а тому не бачив, як на секунду ззовні до шиби його вікна прилипло чиєсь бліде обличчя. блискучі очі оглянули кімнату і так само беззвучно, як з'явилися, зникли в пітьмі ночі. 👾 «культ» любка дереша — штука, я б сказала, доволі контраверсійна, бо є у ній стільки провокативних тем, що сприймати їх поза контекстом історії не сильно й хочеться, але от в цій самій історії воно все якось дуже очевидно підходяще. містечко мідні буки і місцевий коледж зібрали в собі персонажів канонічно для такої історії колоритних. те, що починається з приїзду на практику студента біофаку, згодом перетворюється у макабричне марення всього містечка — такий собі цикл з передчуттям чогось поганого, який доведеться проживати, а от вижити доводиться не всім. (я дивуюся, як я не прокинувся від страху. може, мене тримали там зумисне?) маразм!...Я НЕ ВІРЮ В ТЕ, ЩО ЗІ МН перечитувати цю книжку було не менш цікаво, ніж читати її вперше. мабуть, через пару років я знову до неї повернусь, а потім колись ще. «культ» не даремно став культовою книгою укрліту, бо є в ньому не лише депресивність дев'яностих і тривожні жахи, не лише психоделічні візії й лафкрафтіанські мацаки, а й просто бєшений вайб українського андеграунду. тут або сподобається, або категорично ні. але обов'язково варто спробувать почитати дереша, якщо ще ні!!сьогодні цю його книжку радять у підбірках з книгами часів нашої незалежності, я раджу теж!