Вчора, 29 травня, на ХІІІ Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал» відбулася дискусія «Письмо на війні» ✍️Богдан Коломійчук, Ілларіон Павлюк та Дмитро Крапивенко відверто говорили про те, як війна впливає на творчість — на письменницьку й читацьку оптику. Ілларіон Павлюк поділився щемливим спогадом: «Коли я був у бойовому підрозділі, я особливо не розраховував дожити до свого дня народження... Про письмо тоді взагалі не думалося». Він зізнався, що після перших бойових зіткнень написав щось, «жахнувся», бо «це було про смерть», і вирішив не писати до 2023 року, бо «це не приносить у цей світ добра» 💔Дискусія розгорнулася навколо складних, але таких актуальних питань:– «Якщо можете не писати — не пишіть». Якщо автор відчуває, що має знайти відповіді на питання і поділитися — він це робить, і неважливо, чи це війна.– Особливість письма під час війни: «нема часу, живеш у постійному дедлайні». – Як війна змінює не лише письменницьку, а й читацьку оптику.– Прозвучала важлива думка: «Російська література — співучасниця злочину».– Обговорили і роль фантастики на війні: ескапізм це чи розширення рамки? Адже жанр дає змогу підкреслити проблему.Ми дякуємо Богдану Коломійчуку, Ілларіону Павлюку та Дмитру Крапивенку за цю розмову! Та дякуємо всім, хто завітав на дискусію.💛💙