🕯️У День памʼяті жертв Голодомору полтавці діляться жахливими спогадами своїх предків…Полтавський лікар та співавтор книги про Олександра Несвіцького - Віталій Закладний, розповів про трагічні події, свідком яких стала його бабуся: «Сьогодні в Україні страшні ,трагічні роковини голодомору,який ініціювала сталінська компартія,з метою зламати в нашій країні будь-який спротив колективізації.На жаль, і в моїх рідних були випадки смерті від голоду 1932-1933 років. Так, в той час померла бабусина рідна сестра та була похована на межі ділянки садиби. Сама моя бабуся Марія Іванівна Закладна, яка мешкала на Бакаях в селі Братешках на Решитилівщині, перед самою смертю, в 1966 році розповіла, що йшла на станцію та зайшла до сусідів - запах м'ясної, якої вона не чула більше року, юшки вдарив в ніс.Вся сім'я на чолі з батьком, сиділи за столом та їли м'ясну юшку. Хазяїн запросив її за стіл "пообідати". Але що кинулось бабусі в очі - це відсутність меншої дитини. Страшна здогадка прийшла до неї в голову. Вона не зчула, як вискочила за двері та "дременула" на станцію.Згодом сім'ю арештували,вони (батьки) вбили меншу дитину, щоб врятувати інших дітей від голоду. Згодом батьків засудили та відправили до Сибіру, де вони і згинули, дітей відправили в дитбудинок. Так і пропала трудова сім'я.Розповів, як мені розповіла перед самісінькою смертю моя бабуся по батькові. Вічна пам'ять мученикам. Не привиди Господь бачити "повтор". Нехай Господь покарає упирів,які так знущались над українцями! Будьте уважними,знову кровава орда суне на нас, щоб повернути ті страшні часи!».