часта ситуація в турі. працюєш на майданчику, який тримають іноземці і ніхто не дотичний до україни: роблять знижку, стараються, щоб було якісно, переживають, питають чи щось ще потрібно, радіють, що допомогли. в шарлотті американець дав свій світшот на аукціон, бо ж допомога. працюєш в укр культурному центрі:ніякої знижки, сам розставляєш стільці, глядачі шукають мікрофон і відчуваєш себе так, немов власники цих майданчиків тебе народили і виховали, то дякуй за життя їм довічно. згадується пісня курганів, де є рядок «ти шо бля рибка немо». АЛЕ. для достовірності: це не всі! є дуже круті. наприклад, в сієтлі: все приємно, все зробили, ніякої оренди. кайф. і ще багато де. і людей багато класних, які допомагають, бо хочуть і їм в кайф. а тут в іншому, просто від укр культ центрів, які знають, що у нас все на допомогу, очікуєш, що буде 100% віддачі, а не «то там десь пошукайте мікрофони, мають бути, шо нема — погано шукали». а ще їх багато в стилі «файна українка я і танцюю гопака», але то вже інша історія. вже після туру, гадаю, розкажу конкретику, бо прямо підгорає.