Як я зрозумів те, що мені потрібна психологічна допомога?У мене є дуже корисний інструмент, який завжди при мені. Це розкладний набір шестигранних ключів і викруток за допомогою яких я можу виправляти, коригувати, розбирати, та збирати протез. Весь цей набір ключів тримається на двох гвинтах та гайках. Періодично ці гайки починають розгвинчуватися, і їх потрібно знову щільно закручувати.Навіщо я все це?У цьому наборі є ключ, який відповідає тим гвинтам на яких тримається весь набір. Але каверза та абсурдність ситуації в тому, що ключ не може дотягнутися до гвинта який бовтається. Набір не може сам полагодити себе, і залежить від допомоги стороннього інструменту!І так і з людьми. У нас можуть бути всі інструменти в нашому арсеналі, ми здатні бути психологами для інших, але ми не здатні допомогти самому собі та "підгвинтити потрібну гайку".У нашому суспільстві досі багато стигми навколо психологічної допомоги. Багато хто усвідомлює що їм потрібна фізична допомога, протези, або інші інструменти, але бояться усвідомити що їм так само потрібна і психологічна допомога, або хоча б спробувати її прийняти. Багато чоловіків вважають, що це прояв якоїсь слабкості.Але справа зовсім не в сильних та слабких якостях. Іноді ми просто стикаємося з проблемами, які неможливо самим собі полагодити, навіть якщо у нас є всі здібності допомагати іншим, і всі інструменти для цього.Якщо вам цікаво, я можу докладніше описати психологічні моменти, з якими я зіткнувся після ампутації. Я довгий час боявся обговорювати цю тему публічно, але вважаю що тут нічого соромитися і в нашому суспільстві ми повинні відкрито вміти обговорювати психологічні моменти так само як і фізичні.