У мої студентські роки відбулася одна показова історія, що нагадує анекдот. Сталося це на лекції з якоїсь комуністичної дисципліни. Предмет був новий, лекція перша, викладач незнайомий. Крім того, лекція була спільною для кількох груп. У розкладі щось наплутали, тому ті, що заблукали, йшли мурашиною стежкою. Двері несамовито рипіли. Доцент спочатку нервово кивав, але на третьому чи четвертому запізнілому розлютився.- Як прізвище? - заревів він, коли в аудиторію просочилася наша Світлана Умріхіна. - Я записуватиму і потім врахую всі ваші запізнення на іспиті. Свєтка назвалася. Не встиг доцент відкрити рота, щоб продовжити лекцію, двері заскрипіли і увійшла дівчина з іспанськомовної групи. - Як прізвище? - Мертв'янська.Доцент спантеличено замовк, переводячи погляд з Мертв'янської на Умріхіну і назад. У цей час фінська група, оглянувши свої лави, почала істерично верещати. Ця обставина роз'яснилася за хвилину, коли з'явилася «фінка», що спізнилася. - Прізвище? - Знову грізно запитав доцент. - Гробовщикова, - під дикий рев своїх одногрупників відповіла вона. Доцент кричав хвилин п'ятнадцять. Не допомогли й студентські білети, які пред'явили дівчата. Попри будь-яку логіку він вирішив, що вони змовилися запізнитися і заходити поодинці, діючи йому на нерви своїми прізвищами. Іспит у них, навіть у відмінниці Мертв'янської, він прийняв лише з третього заходу.Поділитись історією