Вранці під'їхав до бізнес-центру, в якому знаходиться офіс нашої фірми. Приїхав не просто так, а поговорити із кандидатами на посаду помічника головного бухгалтера. Два вільні місця на парковці прямо переді мною займає миловидна панночка, поставивши свою карету по діагоналі. Чемно попросив її поставити машину нормально, потім негайно отримав демонстративно середній пальчик. Навіть не обернулася, йдучи... Запаркувався в іншому місці, довелося пошукати. Заходжу до офісу, бачу трьох дівчат, які прибули на співбесіду. Серед них ту саму, з парковки. Думаю - ну гаразд, зараз буде мені розвага. Мене вона як слід не розгляділа. Запросив її до кабінету останньою, барвисто розписав усі переваги роботи в нашій фірмі, при цьому неабияк прибрехав і прикрасив. Типу, м'який графік роботи, соцпакет зі 100% погашенням усіх медичних витрат, фітнес, путівки за рахунок фірми, навчання за кордоном та відрядження туди ж, біла зарплата в 1500 євро і стільки ж у гривні, два тижні новорічних канікул з оплатою тощо. Потім додаю вогник повідомленням, що її резюме блискуче і нам підходить повністю. Насолоджуюся її реакцією, відтягуючи розв'язку. Дівчина засяяла, очі у неї заблищали, напевно, навіть трусики намокли. І тут я їй говорю: – Але є одна проблема. Ми не беремо на роботу тих, хто неввічливо реагує на прохання про правильне паркування. Так швидко з мого кабінету ще ніхто не вибігав.Поділитись історією