Дуже часто помічаю, що до чоловіків з дітьми можна адресувати так, начебто не дитини на руках він несе, а щось таке, чого днем із вогнем не cищешь. Вчора бачила, як в метро всі представниці прекрасної статі просто слюнями спливали, коли в вагон увійшов чоловік з донькою років двох, сидів з нею і сюсюкався. На дитячих майданчиках, якщо з'являються батьки, то мами відразу починають посміхатися, говорити один одному, що як добре, коли батько любить свою дитину і увагу тому приділяє. Нещодавно до нас в гості приходив татів друг з п'ятирічним сином. Всіляко хвалив хлопчика, грав з ним, на коліна до себе садив. Мої батьки хіба що тільки в долоні не грюкати йому. І знаєте, мені прикро. Прикро, що, мабуть, настільки в нашій країні безвідповідальні батьки, що побачити на вулиці турботливого тата з дитиною практично нереально. Таке відчуття, що хороші батьки вимирають. Ось він узяв сина або дочку на руки, поцілував або пограв - це вже прирівнюється до подвигу! А адже на самій-то справі це саме звичайна справа, яку повинні виконувати всі батьки.

Поділитися історією