Нарешті дочекався нового епізоду "Дому дракона" (перші 2 я глянув ще місяць тому) і чим далі дивлюсь, тим більше дивуюсь, бо від книги "Вогонь і кров" серіал вже навіть не відходить, а відстрибує з кожним новим епізодом.Серіал безумовно радує як масштабом так і акторськими робота, але оригінальну історію він перекручує настільки, що реально з'являється відчуття фанфіку, і не найкращого, при чому. Минулого року Мартін публічно розсварився із шоураннером Раяном Кондаллом стосовно всіх змін, які останній зробив останній, а також Джордж написав про те, що кожна зміна буде відлунюватись ефектом метелика. Власне так воно і відбувається.Попри те, що попередні два сезони мені здебільшого подобались, певні рішення авторів серіалу дають лавинообразний ефект, тобто на початку зміна здається непомітною, але чим далі, тим більше вона впливає на історію, і автори серіалу явно переоцінили свої здібності та амбіції написати краще ніж Джордж. Але краще не вийшло і логіка серіалу в 3 сезоні остаточно скотилась в прірву. Але напишу про одне конкретне рішення, яке мені надзвичайно не подобається, а саме ось цей фокус з взаємним гуманізмом та повагою Рейніри та Алісент. Їх так званий зв'язок дійшов вже до карикатурного абсурду — тобто з обох сторін жінки втратили найближчих людей, але все одно спілкуються наче подружки у яких сварка відбулась. Мені взагалі не сильно подобається відбілювання обох героїнь, бо зробили ледь не з кожної святу мученицю, коли в книжках вони, звісно, не були конкретно лихими, але за кожною був вагон вад та амбіцій, і, головне конфлікт одне з одною. В першому сезоні мені сподобалось, що їх зробили подругами, бо я одразу зрозумів, якою буде подальша динаміка — вони перетворяться на ворогів, а ця підліткова дружба надасть конфлікту додаткової глибини. Але в другому сезоні конфлікт запнувся, і, здавалось, після смерті Джейса та Отто мости між жінками мають бути спалені, але ні, вони як ні в чому не бувало продовжують теревенити. При тому, що в першому сезоні Алісент без зайвих думок кидалась із ножом на Рейніру за те, що сину око викололи. А тут вона вже спокійно говорить про те, що старших синів можна списувати в утиль. Для мене Танець Драконів завжди був історією про те, як жага до влади та амбіції з обох сторін приводять до кривавої громадянської війни, що ледь не винищує дім Таргарієнів під нуль, і призводить до вимирання драконів. Але Кондалл і компанія вочевидь вирішили, що першоджерело потребує переосмислення, яке робить акценти на геть інших речах, і від цього страждає вся історія.Звісну буду дивитись далі, бо як мінімум в плані видовища все ще дуже непогано, та і той же третій епізод про транзит влади вийшов цікавим з точки зору подачі, але те, куди ведуть цю історію далі мені подобається все менше із кожною новою серією.