Не часто дивлюсь аніме, але «Акіру» глянути давно хотів, і, в цілому, не розчарувався, хоча було б цікавіше вичепити це кіно на великому екрані.Скажу чесно дивитись цей фільм було складнувато, бо в нього закладено багато всього і навіть попри двогодинний хронометраж слідкувати часом бувало складнувато. Вже після перегляду дізнався, що в однойменної манги більше двох тисяч сторінок, і для мене фільм став зрозуміліший, бо таку довгу історію розкрити і в три години було нереально. Втім «Акіра» вражає в першу чергу анімацією та стилістикою – саме тому тепер хочеться подивитися її на великому екрані. Окрім яскравих образів, фільм пропонує круту кіберпанкову + постапокаліптичну естетику, яка в свою чергу походить від головної травми Японії в ХХ столітті – ядерним бомбардуванням Хіросіми й Нагасаки. Тобто «Акіра» наряду з «Годзилою» є переживанням та осмисленням реальної катастрофи. Якоюсь мірою «Акіру» можна прочитати як сублімоване бажання японців відплатити світу (ну чи Штатам) за бомби на Хіросіму і Нагасакі.Шкода, що історія показана в стрічці вийшла аж занадто концентрованою, і можливо могла б бути краще розкритою в декілька фільмів, а може й в серіальній формі.